Поле для гольфу на ...звалищі

Євгеній Коротков зі своєю командою.

У цьому скромно обставленому робочому кабінеті чи не єдиною окрасою були дві чималі світлини, котрі гордовито красувалися на стіні біля робочого столу господаря офісу — Євгенія Короткова. На першій з них було схематично зображено щось ультрасучасне...
Ще не прочитавши підпису під фотографією, здогадався, що переді мною макет якогось комбінату...
А ось картинка на іншому знімку виявилася ще більш загадковою... На сяючому у сонячних променях полі за аристократичним газоном завмер чоловік у білому полотняному костюмі, приміряючись загнати металевою ключкою у ямку норовливу білу кульку.
Я запитливо глянув на господаря кабінету.
— Євгенію Олександровичу, невже і гольфом захоплюєтеся?
Коротков посміхнувся у відповідь і у звичній для себе підкреслено серйозній манері відповів:
— Ні, на таке хобі у мене нема ні бажання, ні часу. Однак фото поля для гольфу опинилося у моєму кабінеті не випадково. Сфотографував його особисто. А причина мого інтересу не лежить, так би мовити, на поверхні поля. Вона ховається під ним. Адже зображена на світлині розкішна травичка виросла на рекультивованому сміттєзвалищі. І бачив я не лише газон, там діє престижний гольф-клуб.
— Невже і у Кривому Розі можна буде побачити щось подібне? — запитую у нього.
— Це вже як вирішить місцева громада, ми ж готові передавати на потреби міста спеціальні ґрунтові суміші, основою яких є гумус і гумісол. Ясна річ, з огляду на криворізькі масштаби таких сумішей потрібно мати у великій кількості. Втім, переробні потужності нашого майбутнього комбінату зроблять справжню революцію в утилізації побутових відходів.
Коротков підводить мене до столика з експериментальними зразками продукції свого дітища.
Беру в руки акуратну плитку мармуру. Важкувато уявити, що виготовлений він із звичайного твердого побутового сміття. Подібні думки виникають і щодо «драбинки» з деревно-полімерного композиту, теж родом із сміття.
— Конкурентоспроможна різноманітна товарна продукція — головний козир діяльності нашого майбутнього комбінату. Одразу відзначу, — продовжує Євгеній Олександрович, — наша концепція цілком відповідає Європейській хартії про відходи, а також усім відповідним європротоколам. Сьогодні на Заході існує чимало ультрасучасних технологій щодо утилізації у цій царині. Проте має Європа і добрячу «ахіллесову п’яту». Фірми, які займаються утилізацією відходів, там, як правило, вузькоспеціалізовані. Відтак жодна з тамтешніх компаній, володіючи окремими чудо-технологіями, не спроможна охопити увесь спектр переробки відходів. У тій само Німеччині взято курс на виробництво РДФ-палива. Несортовані відходи дробляться. Пластик, деревина тощо відсортовуються і з них формуються брикети, які потім використовуються на теплостанціях і т. д. Ось тільки під час їх спалювання утворюються продукти згорання, шкідливіші за самі відходи.
А ось безвідходна утилізація твердих відходів на комбінаті, який запланували побудувати Коротков і його команда у Кривбасі, передбачає набагато менше навантаження на гаманець рядового криворіжця. Адже цей чудо-комплекс, як вже зазначалося, буде високорентабельним. Тож недарма торік на Міжнародній конференції з питань відходів, котра відбулася у Києві, виступ Є. Короткова привернув всебічну увагу. І великим одкровенням для представників багатьох західних компаній і фірм прозвучало те, що українці оголосили свою концепцію відкритою. Це значить, що вона сьогодні доступна до реалізації у будь-якій місцині Європи.
У альтруїзму криворізьких інженерів-технологів і екологів є, ясна річ, межі — і не лише економічні, і технологічні, а й суто географічні. Бо ж проект, який незабаром почне втілюватися у життя, розроблений саме для України, але не тільки для неї.
Тож новацією українців зацікавились навіть у США, і практичні контакти за океаном вже не за горами.

Промовиста одностайність

То як же українцям вдалося «наздогнати і перегнати Америку»?
Це питання скрупульозно з’ясовували представники науки, виконавчої влади, криворізького депутатського корпусу, громадських організацій Кривбасу під час нещодавньої презентації проекту. Фактично цей захід був громадським слуханням проблеми, яке виявилося показовим з усіх поглядів. Бо ж навіть традиційні порушувачі спокою, як-от посланці організації «Рух — справедливий Кривбас», — і ті дали слово підтримувати будівництво комбінату. Теж саме пообіцяв і авторитетний депутат міської ради В. М. Артюх від імені місцевого парламенту. Віктор Михайлович — людина, відома у Кривбасі своїми екологічними ініціативами і здобутками. Тож його слово прозвучало на слуханні вагомо і переконливо. Наука в особі відомого криворізького вченого, доктора технічних наук О. Д. Учителя і знаного фахівця Р. М. Пухлова теж підтримала проект. Науковці у ході обговорення внесли низку слушних конкретних пропозицій щодо практичної реалізації унікальної новації.
Певна річ, кожен із присутніх вирізнив для себе ту чи ту привабливу грань майбутнього чудо-комплексу. Будівництво майбутнього комбінату виявиться недешевим — його вартість становить 85 мільйонів євро. ПАТ «Центр відновлення ресурсів «Екосфера» у рамках державно-приватного партнерства береться звести комбінат, не взявши з місцевого бюджету жодної гривні. А через п’ятнадцять років експлуатації підприємство зобов’язується безплатно передати усю власність комбінату місту.
Усе це звучить майже фантастично, однак представники криворізької громади не поставили під сумнів жодної цифри і жодної обіцянки, котрі прозвучали під час слухання.
Зрозуміло, не могла не вразити сама ідея переробного комплексу модульного типу. На Заході існує, як вже зазначалося, чимало вельми непоганих технологій щодо переробки відходів. Та все-таки усі вони мають надзвичайно вузьку спеціалізацію і тому реалізуються у кращому разі на рівні заводів, а подібного комбінату, який би об’єднав усе краще у цій царині, в Європі нині не існує. І тільки Євгеній Олександрович і його однодумці взялися звести в Україні таке підприємство, в якому кожен модуль був реальним носієм тієї чи іншої прогресивної технології і новітньої техніки, призначених для переробки відходів. І при цьому — жодного ризику. Бо усі окремі технології вже сьогодні успішно експлуатуються, а у комбінаті вони об’єднані у єдине ціле. Адже підприємство буде високорентабельним, бо випускатиме продукцію експортного рівня. Для цього потрібна передусім якісна сировина, та цей, здавалося б, найважчий етап у діяльності комбінату Євгеній Коротков вважає не найважчим. Збір та утилізація твердих відходів підперті таким рівнем техніки і електроніки, що після потрапляння їх у відповідні модулі комбінату і наступної глибокої переробки обертатиметься у високорентабельну різноманітну продукцію.
Крім того, діяльність комбінату матиме міцний законодавчий фундамент — Закон «Про державно-приватне партнерство». У цій царині екологам-новаторам, котрі взялися створювати комбінат ХХІІ сторіччя, допомогла Українська філія Інституту розвитку суспільства (США). Втім, у законодавстві, яке регулює переробку відходів, є ще «білі плями». Але ліквідовувати їх потрібно не американцям, а нашим рідним парламентаріям разом із представниками уряду.

Про високоморальну економіку

Отже, комбінат, що його буде зведено у Кривбасі, стане не тільки ембріоном екологічної економіки в Україні, а й промовистим прикладом для її розвитку у інших регіонах.
Комбінат забезпечить високооплачуваною роботою 450 висококваліфікованих робітників і спеціалістів із широким соціальним пакетом.
Трохи показової історії. Проект народився не враз і не на голому місті. Десятиріччя тому у Києві було створено благодійний фонд «Екологічна Україна», який став стартовим майданчиком для творчої, плідної праці науковців академічних та прикладних інститутів України. Виявилося, що чудових фахівців у нас ще доволі. І саме вони зуміли зробити те, що виявилося не до снаги західним колегам. Результатом скрупульозної дослідницько-селекційної роботи стало з’єднання в одне потужне ціле низки кращих вітчизняних і зарубіжних технологій з переробки твердого сміття. А модульна конструкція потужного комбінату дасть змогу адаптувати його для будь-якого мегаполісу України. У майбутньому подібні підприємства можуть з’явитися і на Заході, який виявляє таку зацікавленість уже сьогодні.
Тож з усіх точок зору дітище команди українських фахівців — Євгенія Короткова і його соратників — перебуває на вістрі розвитку екологічної економіки.

Потрібен Микита Кожум’яка

І все було б добре, якби раптом на Київських кручах, як у відомій казці, не вродився триголовий дракон. Сьогодні всі питання переробки відходів в Україні курують одразу три міністерства: екології та природних ресурсів, комунального господарства, економіки. Ясна річ, у цьому є певний резон, однак набагато більше негараздів. На часі — створення авторитетного міжвідомчого органу з проблем відходів. Є великі надії, що Кабмін України вчинить так, як мудрий і сильний Микита Кожум’яка, який би приборкав триголового дракона.
За великим рахунком цією проблемою повинні займатися Міністерство екології та природних ресурсів разом із Міністерством комунального господарства. Натомість поки що проблема обговорювалася у комітеті з  питань відходів Громадської ради при Міністерстві екології та природних ресурсів України. Такий дорадчий орган, звісно, теж потрібен, але проблеми мають вирішувати державні структури.
Дуже відрадно, що концепція Євгенія Короткова і його команди опинилася у руслі «Української стратегії поводження зі сміттям», напрацьованої Вальдемаром Мордковичем, експертом громадської ради при Міністерстві екології та природних ресурсів з питання управління відходами та небезпечними речовинами. Документ, розроблений авторитетним польським фахівцем, уже затверджено міністром, тож криворізький комбінат стане реальним вагомим прикладом її втілення. І це саме той випадок, коли перша ластівка таки зробить весну!

Валерій ГАЄВСЬКИЙ, письменник.
Фото надано автором.