— Якщо ввечері підете гуляти, уважно дивіться під ноги і не підходьте близько до старих будівель у районі монастиря, — наставляв нас колега.

А побачивши німе запитання в наших очах, поспішив пояснити:
— У деяких місцях останніми роками почала провалюватися земля, відкриваючи якісь ходи. Їх засипають, бетонують для безпеки, але, на жаль, не вивчають.
Коли саме в районному центрі Старобільськ з’явилися підземні ходи, точно ніхто сказати не береться. За однією з версій — десь у XІX столітті, коли було модно споруджувати підземні переходи між будинками. Окремі заможні містяни примудрялися навіть зводити цілі підземні вулиці, які з’єднували кілька будинків, мали відгалуження й потаємні кімнати-сховища. Подейкують, що найбільші підземні ходи з’єднували жіночий монастир і міські церкви, а один із них, що нібито був завдовжки майже три кілометри і вимощений цеглою, закінчувався на березі ріки Айдар. Причому тунель був такий широкий, що тут могла вільно проїхати запряжена конем підвода. І якщо це насправді так, то деякі старобільські краєзнавці припускають, що в цьому підземеллі можуть бути заховані скарби батька Махна. Як відомо з історії, Махно мав намір побудувати в Старобільську свою республіку і планував сюди повернутися. Тому зникла скарбниця його армії цілком могла б стати стартовою матеріальною базою майбутньої анархістської автономії.
Інтерес до підземель з боку містян тільки зростає але скарбів так ніхто й не знайшов. А от юні шукачі скарбів щезали в катакомбах, і це оберталося трагедією. Тому влада вирішила замурувати всі їх входи і виходи. Єдиний вхід, що залишився відкритим, перебуває на території жіночого монастиря.
Розповідають, що коли за радянських часів там розташовувалася військова частина, у підземні ходи можна було потрапити. Але відтоді як об’єкт повернувся у власність церкви, двері в підземелля для витріщак зачинено. На жаль, археологи тут ніколи не працювали. Принаймні про це нічого не відомо.
Роки минають, ґрунтові води поступово руйнують стародавні ходи й підвали. Земля просідає, позначаючи ті місця, де колись були пустоти. Ми бачили таке місце. Воно було обгороджене й мало попереджувальний знак, а вже через день його забетонували. От з’явилася ще одна перепона на шляху до розкриття таємниці Махна. Інтрига зберігається.
 
Луганськ.
Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.