Чи варто нам переймати таку модель розвитку, коли аграрний сектор істотно залежатиме від бюджетних дотацій

Багато іноземних експертів побували в Україні, розповідаючи про особливості функціонування в різних державах земельного ринку та моделі розвитку аграрного виробництва. Доповідь одного з них — Томаса Джонсона, професора Університету Колумбія (штат Міссурі), представника Інституту дослідження політики щодо сільських місцевостей (RUPRІ) — заінтригувала особливо. Певно, тому, що повідав професор про зміни за останнє півстоліття у сільському господарстві США. За його інформацією, у Сполучених Штатах, як і у багатьох інших економічно розвинених державах, спостерігається така тенденція: зі зменшенням кількості господарств збільшується їхня площа. Донедавна тут середній розмір господарства становив 234 акри (94,7 гектара). А половина з них працювала на менш як 45 акрах (18 гектарів). Водночас, половина всієї площі обробляється господарствами, що мають площу сільгоспугідь у межах 1100 акрів (445 гектарів).


З 1970 року, повідомив Томас Джонсон, середня ціна землі в Сполучених Штатах зросла зі 150 доларів за акр до 3000 (з поправкою на інфляцію), тобто до 7284 доларів за гектар. Співвідношення між вартістю сільськогосподарської землі та орендною платою за неї також змінилося — у бік здешевлення оренди.

 

Томас Джонсон.

Спочатку — субсидії, потім — прибутки

Станом на 2012 рік у США налічувалося  2,2 мільйона господарств. З них 1 195 000 отримували субсидії. Причому лише половина — прибуткові. Американська сімейна ферма сплачує в середньому 20 тисяч доларів податків та отримує 12 тисяч доларів дотацій на рік. Тобто рентабельність досягається за рахунок державної підтримки, а середній річний прибуток пересічного господарства є від’ємною величиною — мінус 6 тисяч доларів.


За словами Томаса Джонсона, саме високий рівень субсидій уможливив появу такої кількості малих господарств. До того ж великі субсидії доволі відчутно впливають на вартість землі. Менші за розміром ферми, які не отримують значних субсидій, часто мають проблеми з виплатою податків.


Для багатьох фермерство — це таке собі хобі. Чимало родин у сільській місцевості отримують основний дохід не від агровиробництва, їм доводиться братися й за інші справи, щоб мати належний рівень добробуту.


Орендна плата не особливо залежить від розміру сільгосппідприємства, а передусім від якості ґрунту. Приблизно 40 відсотків землі, якою володіють малі землевласники, здається в оренду.


Уряд США не встановлює обмежень на площу орендованих земель та на орендні ставки — ані мінімальних, ані максимальних показників. Завдяки цьому ситуація у секторі стабілізувалася, але водночас збільшилася і концентрація сільськогосподарських земель.


У рамках однієї родини зазвичай це відбувається так: старші члени сім’ї відходять від справ, молодші переїжджають до міста, а їхню землю часто беруть в оренду сусіди.


Професор Джонсон наголосив, що продуктивність на одного працівника у сільському господарстві дуже висока — вища, ніж у будь-якому іншому секторі американської економіки (за винятком деяких новітніх галузей). Обсяг виробництва в агросекторі зріс у багато разів у розрахунку на кількість зайнятого там населення, а частка сільськогосподарського виробництва в структурі ВВП впала від майже 20 до менш як 2 відсотків. Це жодним чином не означає низької ефективності, просто маржа цих підприємств є доволі малою. Проблема в тому, що у сільській місцевості скорочується кількість населення, кількість робочих місць тощо. Більша частина доходу, отриманого від оренди та використання землі, виводиться за межі сільської місцевості, адже власники ділянок переважно не проживають у селі.

США: на що треба звернути увагу

Досвід США щодо розвитку земельних та аграрних відносин досить насичений корисними та важливими фактами та аргументами для розробки сценаріїв аграрної політики та моделі завершення земельної реформи.

Українським реформаторам також варто звертатися до аналізу та оцінки досвіду розвитку земельних відносин у Сполучених Штатах, можливо задля того, щоб не наробити певних помилок у реформуванні земельних відносин в Україні. Подобається нам чи ні, але США — це країна «еталонів», зазначає Павло Коваль, кандидат економічних наук, заступник директора Інституту економіки та менеджменту АПК Київського національного економічного університету, генеральний директор ВГО «Українська аграрна конфедерація».

 

Павло Коваль.


Американська економіка — провідна у світі, аграрний сектор там посідає одне із чільних місць. Площа сільгоспугідь, зайнята фермерами, становить майже 400 млн. га, з яких 180 млн. — рілля, 220 млн. — природні та культурні пасовища.


На що варто звернути особливу увагу: за останні 80 років кількість ферм у США зменшилася із шести з половиною мільйонів до двох! Причому в окремі роки їх зникало до 60 тисяч.


Це відбувається паралельно із такими процесами, як зростання продуктивності ресурсів, залучених до виробництва, та скорочення чисельності зайнятих в агросекторі. А також — нарощування середньої площі сільгоспугідь у розрахунку на одну ферму.


Кількість агропідприємств різних організаційних форм, що здійснюють виробництво, на 2014 рік становила 2 мільйони 75 тисяч. Основна організаційно-правова форма — фермерське господарство, частка яких майже 98 відсотків, решта — сільськогосподарські корпорації.


Ферми поділяють на два типи — сімейна та комерційна за способом здійснення управління бізнесом: найняті менеджери та працівники, або члени сім’ї фермера-засновника.


Розміри визначають за двома параметрами — земельна площа ферми та обсяг реалізованої продукції. Так, за показником доходів майже 87,5 відсотка ферм — це дрібнотоварні виробництва. При цьому основну частку загальної виручки — до 90 відсотків — забезпечують великі ферми.


Середній розмір ферми у США — майже 197 га, з певною диференціацією за штатами. До 55 відсотків земель обробляє 3,6 відсотка ферм, що свідчить про концентрацію в аграрному виробництві. Більшість ферм США — 85 відсотків — можна сказати, малоземельні (менш як 200 га).


Інформацію про ферми та їх функціонування в США збирають шляхом перепису раз на п’ять років. Останній провели 2012 року. Кількість ферм з роками постійно зменшується (за останні п’ять років на 4 відсотки), відповідно розмір земельної площі ферми зростає — за ті ж п’ять років теж на 4 відсотки. А обсяги реалізованої продукції рослинництва в США перевищили обсяги продукції тваринництва у вартісному виразі. В Україні така структура склалася з кінця 1990-х років — і окремі експерти вбачають у цьому негативні явища.


Майже 36 відсотків ферм у США — чисті резидентські ферми. До    40 відсотків земель сільгосппризначення перебуває в оренді. Протягом ста років (1900 — 2000) такі показники змінювалися від 32 до 46 відсотків.

Кількість зайнятих в АПК постійно скорочується

Як і в більшості високорозвинених економік світу, в структурі ВВП США агробізнес займає незначну частку: майже 1,1 відсотка на 2014 рік — і постійно зменшується. При цьому експорт аграрної продукції у 2014-му сягав 9 відсотків — протягом останнього десятиріччя цей показник демонструє чітку тенденцію до зростання.


Зайнятість в аграрному виробництві характеризується стійкою тенденцією до зниження.


За словами професора аграрної економіки Університету штату Пенсільванія Лу Мора, чисельність зайнятих в аграрному виробництві 1870 року становила 55 відсотків, 1900-го — 46, 1960-го — 8,7, 1975-го — 4,2, 2000-го — 2 відсотки. Тобто частка зайнятих у секторі, включаючи сезонних працівників, скорочується протягом 65 — 70 років, і у 2014-му була менше відсотка. Спостерігається також і старіння власників та голів господарств: за останнім переписом, їх середній вік — 58,3 року.


Протягом тривалого періоду в державній політиці США сформувалася та постійно удосконалюється політика субсидіювання, надання дотацій та інші форми підтримки. Слід зазначити деякі особливості такої політики, яка на відміну від Європейської державної політики має економіко-орієнтований характер, а не соціально-орієнтований. Найбільшу частку в структурі державної підтримки займає програма харчової допомоги (харчові картки) — 144 долари на члена сім’ї на місяць. Федеральний закон 2008 року набув назви «Забезпечення продовольчої безпеки, охорона земель та виробництво «зеленої енергії». Як і в Європейському Союзі, у США спостерігається загальна тенденція до зниження рівня дотацій.


Варто звернути увагу, наголошує Павло Коваль, на інструменти регулювання аграрних ринків: вони не адміністративні, а економічні — заставні ціни, гарантовані ціни, експортні дотації, дотації на біоенергетику... У рамках вимог СОТ, крім так званих «зеленої», «жовтої» корзин, функціонує «синя» корзина — заходи з обмеження обсягів виробництва сільгосппродукції (квотування, запобігання перевиробництву, заміна товарних галузей рослинництва сидеральними парами, залуження тощо).

Велика кількість дрібних товаровиробників функціонує у країнах, де достатньо фінансових ресурсів на їх підтримку

Ефективність функціонування аграрного сектору слідує загальним тенденціям зміни ефективності економіки країни. У структурі доходів ферм зростає за останні роки частка доходів від сільськогосподарської продукції. У 2013—2014 маркетинговому році більш як 50 відсотків надходжень ферм від рослинництва давали дві культури — кукурудза та соя.


Враховуючи також досвід та результати ведення аграрного бізнесу інших передових країн, скажімо, Франції, де спостерігаються подібні тенденції, нам необхідно добре зважити всі «за» та «проти». Передусім усвідомити той факт, що велика кількість дрібних аграрних товаровиробників функціонує у тих країнах, де достатньо фінансових ресурсів для їх субсидіювання та дотування. Чи ми маємо такі ресурси? Чи ми матимемо їх у найближчій перспективі?..


Повертаючись до земельної реформи та необхідності її завершення, можемо констатувати, підсумовує Павло Коваль, що у США в державній власності перебуває менш як 2 відсотки сільгоспугідь, причому — це неугіддя, які не становлять комерційного інвестиційного інтересу. Решта землі функціонує як економічний ресурс, що має ринкову ціну, виступає заставним активом та формує економічну основу фермера. На відміну від нашого, часом популістського ставлення: «Богом дане багатство» — Кому?!!, «Земля — мати» — Для кого?!!

ДО РЕЧІ

Сільгоспвиробництво США істотно залежить від зарубіжних ринків збуту. Так, за інформацією USDA — Департаменту сільського господарства цієї країни, у 2016-2017 маркетинговому році Сполучені Штати експортували 57,15 млн. т сої (ІІ місце у світі), 55 млн. т кукурудзи (І місце), 29,3 млн. т пшениці (І місце; у нинішньому сезоні, за прогнозами, поступляться лідерством ЄС та Росії), 5,8 млн. т сорго (І місце), а також понад 3 млн. т м’яса бройлерів (ІІ місце), 2,37 млн. т свинини (ІІ місце), 1,16 млн. т яловичини (ІV місце) — Українська аграрна конфедерація

Підготувала Галина КВІТКА.