Начальник кримінальної поліції ГУНП України в Луганській області полковник Віктор Радак каже, що кожна кримінальна справа для нього — немов цікавий детективний роман. Сюжет заплутаний, головоломок стільки, що одному не розібратися. В «уголовці» існують такі само правила, як і в розвідці: кожен — від лейтенанта до полковника — має право голосу. Зібралися, порадилися, як розкрити злочин, висловили кожний свою думку, обрали найбільш вдале рішення — і за роботу.
Фото прес-служби ГУ НП у Луганській області.
Сьогодні працювати легше, адже на допомогу прийшла спеціальна техніка. Скажімо, картотека з відбитками пальців злочинців тепер має електронний варіант, що, безумовно, прискорює розслідування злочинів. Що багатші бази — то швидше розкриваються злочини. Полковник Радак називає це «справою викуреної люльки». Він стверджує, що тепер злочин можна розкрити не виходячи з кабінету, і приблизно 30% правопорушень у такий спосіб і розкриваються.
— А якщо злочинець утік на окуповану територію?
— Ми й туди доберемося, — відповідає він. — У нас є свої способи знайти там злочинця та відправити його на підконтрольну територію. Нещодавно затримали вбивцю, який ще в 2014 році вбив дружину і коханця, був оголошений у розшук. Його затримали на тому боці і доправили до нас.
— Та все-таки близькість фронту, АТО накладають відбиток на вашу роботу? В області з’явилося багато зброї, тому не можна виключати спокусу використовувати її для злочинних дій. Адже такі випадки були.
— Торік ми отримали три провадження стосовно організованих злочинних груп, одне з яких з ознаками бандитизму, — розповідає Віктор Радак. — Цього року також задокументовано факт ОЗГ із так званих псевдодобробатівців. До речі, в 2014—2015 роках цей вид злочину був дуже поширеним. Групи бандитів ліпили на камуфляжну форму нашивки добровольчих батальйонів і діяли. За цей час зафіксовано понад 160 злочинів, серед яких тяжкі і особливо тяжкі: розбої, убивства, викрадення людей, грабежі. Тепер такого немає. Навели лад з добробатами — і все затихло. А в перший рік російської агресії в добровольчі батальйони брали всіх охочих, і злочинців у тому числі. Ситуація склалася так, що по-іншому не можна було. Згадайте сумнозвісне «Торнадо», та й за «Айдаром» були гріхи, хоча його бійці справді виявляли героїзм у боях за визволення Луганщини.
Варто зазначити, що умови, в яких детективи Луганщини несуть службу сьогодні, відрізняються від умов роботи колег з інших регіонів країни. Їм, наприклад, доводиться займатися не властивою для поліції діяльністю — виявленням диверсійно-розвідувальних груп та їх затриманням. До речі, таку оперативну роботу розшук проводив ще в 2014 році, затримуючи диверсійні групи. Допомагало те, що в поліції залишилося певне розгалуження інформативної мережі, яка напрацьовувалася роками.
— Методи роботи карного розшуку сьогодні нічим, по суті, не відрізняються від тих, які існували, скажімо, 20 років тому, — каже полковник. — Але з’явилося багато нових злочинів, які розкриваються за допомогою технічних засобів. Наприклад, крадіжка телефонів або викрадання грошей з банківських рахунків. Сьогодні використовуються досконаліші в технічному плані способи злочинів, тому ми повинні бути у всеозброєнні. Досконально знати комп’ютерну і спецтехніку, добре орієнтуватися в технічних новинках. А ще детективу, звичайно, треба бути психологом, уміти створити правильну оперативну комбінацію. Потрібно знати, що означає поведінка людини: порот голови, рухи рук, ніг, звичка потирати очі чи ніс. Повірте, це велика наука і творча робота. Хто такий детектив? Це симбіоз слідчого та оперативника.
— А буває так, що є впевненість, інтуїція, а доказів злочину немає?
— Буває. І досить часто. Тому ми використовуємо будь-яку інформацію, навіть якщо вона порожня, продовжуємо з’ясовувати. Наприклад, було одне вбивство, яке ми ніяк не могли розкрити. Упевненість, що злочин скоїла жінка, яку затримали, була, а головного доказу її провини не вистачало. Наприклад, ми вважали, що удари по голові жертви були завдані маленьким молотком, але знайти його не вдавалося. Потім з’ясувалося, що жертва була забита гострою підковкою каблука жіночих туфель. А ми шукали молоток.
Павло ВОРОНЦОВ.
Луганська область.
