До нашої редакції надіслано своєрідне видання. Це книга-альбом «Звитяжці незборимої нації: Коломийська і Буковинська округи ОУН-УПА у світлинах». Упорядник і автор супровідного тексту — Дмитро Скільський, виходець із Коломийщини, безпосередній учасник боротьби ОУН-УПА 1940-х — початку 1950-х років.

Своєрідність книги в тім, що унікальним є сам матеріал, який ліг в її основу. Адже кожна з цих фотографій свого часу могла стати «речовим доказом» і смертним вироком для повстанців, на тих знімках зображених. А тут ні багато ні мало — 70 біографічних нарисів про повстанців, і кожен нарис підкріплено документальними світлинами. Вони надзвичайно цікаві — хоча б тим, що докладно показують не лише обличчя воїнів УПА, а й їхню зброю та щоденний побут. У книзі, зокрема, є декілька фото патріотичної родини Симчичів, котра од малого до старого зазнала переслідувань з боку окупаційної радянської влади.
Власне, що це за фотоархів і як він зберігся в буремні роки нашої історії? Цей фотоархів спершу перебував на руках у кущового провідника УПА Байди (Михайла Симчича). Потім він передав знімки на зберігання своєму небожеві, члену Молодіжної організації українських націоналістів (МОУН) Дмитрові Скільському. Юний Дмитро мав тоді повстанське псевдо Невідомий. Тепер йому далеко за 80 літ, одначе він поставився до оприлюднення згаданих фотодокументів як до справи своєї честі. Книга представляє читачам альманах змагань та життєвих буднів повстанців. Можливо, короткі біографічні нариси про повстанців дещо одноманітні та схематичні. Проте навіть у такому вигляді вони руйнують досить живучі стереотипні уявлення про те, що в УПА, мовляв, воювали тільки «західняки». От, до прикладу, розповідь про Іван Кулика. Він родом із села Грабове Донецької області. На початку радянсько-німецької війни служив у Червоній армії. Разом із групою розвідників потрапив у німецький полон, звідки втік, перейшов до УПА, де хоробро воював, а також керував відповідальним агітаційним рейдом на територію Румунії — українці інформували сусідів-румунів про гнобительний характер московсько-більшовицького режиму. Кулик був «східняк», але загинув у бою за вільну Україну. І він був такий не єдиний «зі сходу» серед тих сімдесяти повстанців, про яких розповідає книга. Тих, про кого Степан Бандера казав: «Ми не мали іншої дороги...»
Живим доповненням до документальних знімків є вірші Зиновія Сердюка, часом вельми патетичні й дещо наївні. Але в оцій аматорській неопрацьованості віршів також є щось зворушливо-документальне, позбавлене літературної вигадки.