На землі людину треба ставити попереду грошей, а не навпаки. Тільки тоді збагнеш, що без гербіцидів, пестицидів, синтетичних добрив та іншої «хімії» можна обійтися

На базі відомого підприємства «Агроекологія», що в Шишацькому районі на Полтавщині, влаштували День органічного поля. Його організаторами разом із гостинними господарями стали профільне «аграрне» міністерство, громадська спілка «Органічна Україна» та швейцарський Дослідний інститут органічного сільського господарства, представники якого тісно співпрацюють із нашими фахівцями вже досить тривалий час. Захід присвятили переважно здобуткам і досвіду згаданого ПП. Водночас він «засвітив» іще більше проблем розвитку органічного землеробства в нашій державі.

 

Механізатор Сергій Карпенко демонструє можливості роторної борони.

 

Лариса Бурденюк-Тарасевич серед поля озимої пшениці виведеного нею сорту Відрада.

 

Корифей нагадав про головне

Зазвичай подібні польові виїзди «прив’язують» до якоїсь конкретної земельної ділянки. Та в «Агроекології» на суцільне й водночас унікальне органічне поле перетворилися практично всі вісім тисяч гектарів сільгоспугідь, які вже понад три десятиліття (!) обробляють без будь-якої «хімії». Тож провідні науковці, аграрії, управлінці, активісти руху за органічне землеробство та журналісти проїхали майже через усю територію господарства, роблячи зупинки біля чотирьох найпоказовіших локацій.
Раніше сотням чи навіть тисячам делегацій усе, як то кажуть, у деталях показував-розказував натхненник і творець згаданого «дива», Герой України і Герой Соціалістичної Праці, фундатор ПП «Агроекологія» Семен Антонець. Сьогодні вік і стан здоров’я вже не дозволяють йому цього робити. На правах господаря гостей приймав і вводив у суть справи на кожній із демонстраційних ділянок внук Семена Свиридоновича — генеральний директор підприємства Гліб Лук’яненко.
Та корифей органічної ниви також об’їжджав угіддя разом із учасниками заходу, спілкувався з ними. Він, власне, й розпочав розмову на першому полі, одразу наголосивши на головному: «Щоб не шкодити собі й природі та дбати про здоров’я нації, сьогодні в господарюванні на землі треба людину ставити попереду грошей, а не навпаки. Тільки тоді збагнеш, що без гербіцидів, пестицидів, синтетичних добрив та іншої «хімії» можна обійтися. Подивіться на наші поля — самі в цьому переконаєтесь».

Урожаї та прибутки спростовують міфи

Оглядаючи посіви зернових і сидеральних культур, різноманітну ґрунтообробну та збиральну техніку й обладнання (все те її виробники й експлуатаційники демонстрували в дії), керівники господарств, агрономи, фермери вкотре самі для себе спростовували популярні міфи. Чи не найпоширенішим серед них залишається той, згідно з яким без «хімії» сьогодні практично неможливо виростити високі врожаї й конкурувати на ринку.
— Але ж подивіться на це поле озимої пшениці, — зазначила в розмові з кореспондентом «Голосу України» відома селекціонерка, доктор сільськогосподарських наук Лариса Бурденюк-Тарасевич. — Воно засіяне виведеним мною на Білоцерківській дослідно-селекційній станції сортом Відрада. Види на врожай такі, що навіть за цьогорічної «вбивчої» для багатьох культур посухи тут із одного гектара зберуть до півсотні центнерів добірного зерна. Ужинок, судячи з усього, буде близьким до минулорічного, після якого в господарстві практично весь озимий пшеничний клин засіяли нашою Відрадою. І вже мали можливість продати її в Німеччину саме як органічне зерно по вісім тисяч гривень за тонну. То, скажіть, вигідно чи ні вирощувати пшеничку без хімікатів?
Присутні на заході заступник міністра аграрної політики та продовольства Ольга Трофімцева, котра відповідає за міжнародну співпрацю, й іноземні гості — менеджер програм державного секретаріату Швейцарії Барбара Єггін і експерт згаданого дослідного інституту Торальф Ріхтер — підтвердили готовність західних партнерів купувати в наших аграріїв практично необмежені обсяги органічних зернових та інших культур. Але для цього їх, звісно, має бути не «жменька», та й без сертифікації за міжнародними стандартами не обійтися.

Посуху іноземним насінням не здолаєш

В останньому знані закордонні центри готові й надалі найактивніше допомагати нашим сільгоспвиробникам. За їх сприяння в «Агроекології» протягом минулого й позаминулого років сертифікували продукцію рослинництва і тваринництва. Натомість Лариса Бурденюк-Тарасевич застерігає фахівців від іншої сумнівної «моди», згадуючи їхнє захоплення іноземними сортами. «Наші агрономи постійно нарікають на посушливі останні роки й водночас дають добро на купівлю того, що виведене й вирощене, скажімо, у Франції, де зимою ходять у босоніжках і ніколи не буває таких посух, — констатує пані Лариса. — Ті сорти справді ідеальні для ближчої до океану країни, хоча в нас є свої, не гірші, адаптовані до вітчизняних умов».
При цьому відмова від шкідливих «добавок» у землю та корми для худоби спонукає сільгоспвиробників до постійної співпраці з науковцями і власного творчого пошуку. Досить сказати, що ПП «Агроекологія» тільки офіційно зареєструвало понад два десятки патентів на винаходи, а всіляких «місцевих» удосконалень тут узагалі не злічити. Та якщо, скажімо, продемонстроване на Дні поля заробляння у грунт сидеральних культур, що дає йому органічну поживу й водночас забезпечує вологою практично за будь-яких умов, чимало присутніх уже бачили раніше, то новий сучасний спосіб підготовки до внесення в землю звичайнісінького гною для більшості став справжнім одкровенням.
На їхніх очах по розташованих просто на полі довгих буртах підстилкової органіки рухався такий собі трактор-«павук» з агрегатом, який у своїх нутрощах ніби «перемелював» гній і насичував його киснем. У такий спосіб пожива для грунту позбавлялася зайвої вологи, а також усіляких шкідників і насіння бур’янів, що надважливо для обробітку полів без гербіцидів. Після цього в грунт потрапляє тільки те, що йому справді потрібно. Принаймні без тієї зайвини, яка лише збільшує витрати на одну з найбільш трудомістких операцій. Ефективність такої новації вже доведена практикою, передовсім закордонною.
Візитерів тисячі, послідовників — одиниці...
Хоча й кошти на її впровадження також потрібні чималі. Однак піонери екологічно найчистішого господарювання на землі, як бачимо, їх знаходять. Тож органічне землеробство приносить не лише моральне задоволення. То чому тоді в них так мало послідовників? Адже серед чергових «польових» візитерів були керівники господарств, фермери, агрономи, котрі й раніше приїжджали «до Антонця» вже не один десяток (!) разів. Та на запитання автора цих рядків стосовно запровадження побаченого тут на своїх полях лише скрушно хитали головами: мовляв, нині не до експериментів...
А ще один корифей хліборобської ниви Полтавщини, Герой України, директор агрофірми «Україна» Іван Балюк у розмові з власкором «Голосу України» пригадав, що не так давно, у період тотального безгрошів’я 90-х років, завдяки технологіям таких, як Антонець, подвижників обробітку землі без «хімії» його колеги-аграрії, по суті, вижили. Бо ні на гербіциди, ні на міндобрива тоді просто не було коштів. Далі йти цим шляхом в абсолютної більшості господарників, як то кажуть, не вистачило духу. Надто за умов постійно зростаючої конкуренції (зокрема, й відверто «хижацької», спрямованої на відбирання землі та майна), якої не було в ті часи, коли Семен Свиридонович починав свою ґрунтозахисну «епопею».
— Прикро, та тепер подібними методами, як то кажуть, заходять із іншого боку, — зауважує Іван Балюк. — Ми ж не знаємо, що буде завтра з нашою землею. Якщо її справді почнуть продавати, то що нам робити з тваринництвом? Його, щоб конкурувати з іншими, треба пускати під ніж уже сьогодні... А ми у згадані 90-ті вносили по 40 тонн гною на гектар. І нині маємо 700 корів, загалом стадо великої рогатої худоби налічує 2,5 тисячі голів. Функціонують у нас і два племзаводи з розведення ВРХ та свиней. Якщо цього позбутися, що мені завтра скажуть майже чотири сотні наших працівників? За таких умов думаєш уже не про органічне поле — як би звичайних угідь не втратити...

«Хімізація» вже не панацея, а шлях у нікуди

Водночас загальноукраїнський День органічного поля засвідчив і позитивні тенденції активнішого зацікавлення землеробством без «хімії» молодими аграріями та потужними інвесторами. Насамперед тими, яких приваблюють зовнішні ринки збуту зі значно вищими цінами на органічну продукцію. Зокрема, несподіванкою для багатьох став своєрідний «експеримент» сусідів «Агроекології» з місцевої агрофірми імені Довженка. Уже другий рік вони обробляють так само без пестицидів і міндобрив 1200 гектарів угідь біля знаменитих Яресьок, де Олександр Довженко знімав усесвітньо відому «Землю».
Як повідомив власкору «Голосу України» начальник управління рослинництва цієї агрофірми Володимир Курячий, для ґрунтозахисного землеробства тут обрали відокремлену від інших площ фактично природним способом територію. Довкола там — ліс, луки й річка. Поки що серед того «раю» вирощують гречку, овес, силосну та зернову кукурудзу й багаторічні трави. Згідно з міжнародними стандартами, сертифікувати виплекану там продукцію як органічну можна буде лише тоді, коли земля «відпочине» від хімії не менше трьох років.
Але вже тепер «довженківці» оцінюють можливості цієї земельки для створення кормової бази, щоб заснувати органічну ферму. За прикладом тієї, яку торік сертифікували в «Агроекології». Водночас вивчають наявні й потенційні ринки збуту справді натуральної продукції в Україні й за кордоном. Для фундаторів холдингу, котрі зініціювали такі новації, вони сьогодні є, звісно, не бізнесово-комерційним, а насамперед іміджевим проектом. І прагненням осягнути перспективу, яка без відмови від подальшої нещадної «хімізації» землі є примарною. Коли цього не усвідомимо, почорніють й уподібняться ночі навіть найсвітліші для наших полів дні...

Василь НЕЇЖМАК.
Фото автора.

Полтавська область.