Така вже вдача українців: сміятися не тільки у хвилини радості, а і тоді, коли не до сміху. Кому не знаний своєю дошкульністю лист-відповідь запорозьких козаків турецькому султанові?! За його мотивами українець Ілля Рєпін написав чудову картину «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Не раз вдавався до їдкої сатири наш геній — Тарас Шевченко. Події ближчого періоду в історії Вітчизни теж спонукали до створення дотепних розповідей, багатьох дошкульних анекдотів, прислів’їв та приказок.
Пам’ятник художнику-борцю Нілові Хасевичу в Рівному.
Гравюра Н. Хасевича. Заголовок журналу 1943 р.
Фото надано автором.
У 1940 році на західноукраїнських землях почалася примусово-«добровільна» колективізація. Народ відгукнувся: «У колгоспі добре жить, десять робить — сто лежить, а як сонце припече, то й тих десять утече»; «Сидить баба на рядні та й рахує трудодні: кожен день — трудодень, дайте хліба хоч на день»... Ті, хто складав чи поширював таку творчість, легко могли потрапити на «перевиховання» туди, де Макар телят не пас, — у ГУЛАГи.
Гумор та сатира за всіх часів посідали своє достойне місце в боротьбі українського народу проти ворогів-поневолювачів. Друга світова, окупація України німецько-фашистськими загарбниками викликали хвилю гумористично-сатиричних творів, що розвінчували так званий новий порядок носіїв коричневої чуми. У відповідь на жорстокість окупаційного режиму в Поліському краї виникає масовий народний спротив, що виливається у формування Української Повстанської Армії (УПА).
Серед місцевого населення поширювалися так звані летючки з текстами викривального характеру. Виникає підпільний «Український Перець», що виходить упродовж 1943—1945 рр. Кілька чисел цього унікального видання зберігається у Рівненському державному архіві. Думаємо, багатьом читачам цікаво буде ознайомитися із змістом основних публікацій часопису, що друкувався в період, коли найактуальнішим було питання — стане Україна вільною державою чи знову тягнутиме ганебне ярмо колоніалізму.
У першому числі журналу редколегія закликає читачів ставати активними дописувачами-помічниками: «Повстанці! Нащадки Запорожців, правнуки коліїв, сини кубанців! «Український Перець» чекає від вас гострих, як бритва, оповідань, казок, жартів, коломийок, карикатур. Жаліть сміхом німецьких та московських живоглотів, щоб вони скручувалися, як на вогні». За підписом «З друкарні «Смерть імперіалістичним акулам!» хіба можна конкретно визначити авторів та місце публікації!
Широка жанрова палітра підпільного «Українського Перця»: тут вміщені і усмішки, і народні анекдоти, і карикатури, і сатиричні діалоги, і пародії. Часопис свій родовід веде з давніх часів — од козацького гумору: «Та хай знають усі люди на землі, всі боги на небі, всі чорти у пеклі, усе живе і мертве, все те, що здихає, і те, що на світі вічне, що я, «Перець Український», всім перцям перець і запорізького Перця син...».
У стилі відомого послання запорожців турецькому султанові журнал розвінчує «кровожерного бандюгу» Адольфа Гітлера: «...Я, Перець Український, ... на весь світ заявляю: «Ти, псявіро німецька, вошо арійська, гадюка новоєвропейська, ... Наполеон сопливий, скажена націонал-соціалістична сова, без 20 клепок осляча голова, божевільний дикун, бундючний гавкун, ти... одержиш від мене слонячу порцію перчину, щоб добіг без пересадки аж у пекло...».
Не менш дошкульно висміяно й «вождя пролетаріату»: «Слухай ти, кремлівських льохів безхвоста криса, кривонога очмана, нещасний матері рябий вилупок, покидьок з Кавказьких гір, тифліський злодюга, бакинський бандюга, яничар грузинський, мучитель України, кат Білорусії, приший-кобилі-хвіст в Росії, чума в Узбеччині, зараза в Казахстані, короста в Таджикії, барбос в Арменії, потвора у Фінляндії, міжнародна брехлива шлюха, вусатий... кривавий деспот, тиран, справжнісінький шолудивий баран, недовчений семінарист...».
В одному з часописів, що виходив у підпіллі, невідомий дотепник засобами народного гумору і сатири розповідає про деспотичну діяльність «Йоськи Сталіна» — «душогуба окаянного, мучителя кремлівського»: «Ти, бандюго, видаєш себе за визволителя і спасителя України, кричиш, що дав нам, бідним, «щастя, і волю». Скажи ж, кривава собако, хто віддав Україну Гітлерові, хто допустив німця на нашу землю? Це ж ти помагав Гітлеру багатіти та озброюватись до зубів, ти годував його нашим хлібом і поміг йому звоювати народи Європи. Скажи, юдо, скільки ти тисяч марок взяв у Гітлера за більшовицько-німецький союз у 1939 році?..».
Звичайно, від такого вбивчого сарказму могло перекоситися обличчя не одного тирана. Люди старшого покоління не можуть не пам’ятати пісню про Сталіна, яка починалася такими словами:
«Із-за гір та з-за високих сизокрил орел летить, не зламати крил широких, того льоту не спинить»... В «Українському Перці» подається влучна пародія на неї:
«Із-за гір та з-за високих Кат прокажений летить, Щоб в сльозах, у горі й крові Всі народи утопить...»
А ще хтось із анонімних авторів, використовуючи творчу манеру гуцульських коломийок, опублікував у підпільному журналі такі поетичні рядки, що викривають антинародну сутність двох тиранів — Гітлера і Сталіна:
Сидить Сталін в комиші, Гітлер — у болоті. Що робили куркулям, То роблять бідноті.
До нас не дійшли імен тих, хто, ризикуючи життям, творив і розповсюджував підпільний часопис «Український Перець». Не сказано, хто виконував графічні роботи — убивчі карикатури. Проте мистецький почерк повстанського художника із села Дюксин, лицаря свободи Ніла Хасевича, проглядається виразно. Талановитий митець не міг стояти осторонь боротьби за незалежність України. Адже на графіку він дивився як на могутній пропагандистський чинник.
Багато чого невідомо про творців «Українського Перця». Проте надруковані матеріали та поліграфічне оформлення дають підставу гадати, що видання готували не дилетанти від журналістики, а люди високої кваліфікації, справжні патріоти України, безкомпромісні борці за її незалежність. Тому-то цей підпільний часопис і став яскравою сторінкою в історії сатирично-гумористичної літератури періоду визвольних змагань українського народу.
Анатолій Карп’юк, поет, краєзнавець, вчитель, автор книг.
Костопіль
Рівненської області.
