У різнокольоровому намисті країв України Закарпаття сяє по-особливому величаво й ніжно. Недарма поети нарекли його Срібною Землею — за барви струнких смерек узимку, за незбагненний огром Карпат, за слов’янську подобу й красу душі, щирі серця й гостинність людей тутешніх... Ми зберегли протягом майже тисячоліття гніту зайшлих і прийшлих гнобителів мову і віру предків, пісню синьогір, свій танок, свій характер! Навіть прадавні страви... Наша минувшина сумна й важка. Але пронизана боротьбою десятків поколінь...
За незалежність України наш багатонаціональний регіон 1991-го проголосував майже одностайно. Ми вірили й віримо в Україну! Бійці-закарпатці зі 128-ї бригади стоять на передових рубежах АТО. Краяни, попри непрості часи, прагнуть розквіту своєї держави, вірять, як сказано в улюбленій нашій співанці «Верховино, світку ти наш...», у її прекрасне майбуття!
Тож нині, напередодні великого державного свята — Дня Незалежності, спілкуємося з поетом, продовжувачем лірико-патріотичних мотивів срібноземельців минулого століття, головою Закарпатської облорганізації Національної спілки письменників України, заслуженим працівником культури Василем Густі (на знімку).
— Сьогодні хотілось би розпочати нашу розмову з основного: зі здобутків літераторів Закарпаття за роки української незалежності.
— Проголошення незалежності стало благодатним поштовхом для пожвавлення духовного і творчого життя загалом. А у творах письменників краю по-особливому актуально почали лунати патріотичні мотиви, відчувся реальний зв’язок між поколіннями митців і громадян, котрі боролися за Україну, та молодою генерацією, котрій пощастило розпочинати свідоме життя і творчість у новий, вільний час. У ньому органічно поєднуються традиції наших славних попередників із новаторськими пориваннями молодих поколінь. Як і належить, письменники нинішньої генерації високо цінують творчість закарпатських майстрів художнього слова, які своїм талантом гідно збагатили українську літературу. З особливою увагою і повагою бережуть пам’ять тих, хто був на передових лініях вогню у боротьбі за незалежність України.
Ми пишаємося, що першим очільником облосередку Народного Руху України був видатний український поет Петро Скунць. Ніколи не забути громадянський патріотичний дух життя і творчості Івана Чендея. Що в когорті фундаторів облорганізації Всеукраїнського товариства української мови був чудовий прозаїк Юрій Керекеш. Закарпатці поважного і середнього віку пам’ятають пристрасні публіцистичні виступи, патріотичну налаштованість слова і діла Івана Долгоша, Василя Басараба, Василя Кохана, Юрія Балеги. Молодій генерації митців було з кого брати приклад.
У колонах протестувальників проти тоталітаризму загартувалися слово і громадянські позиції Василя Кузана, Олександра Гавроша, Сергія Федаки, Михайла Рошка, Василя Мулеси...
— Як колись, так і нині Шевченкове слово надихало й закликало...
— Звичайно! Дуже символічно, що саме в перші роки проголошення незалежності України угорськомовний закарпатський письменник Ласло Балла завершив роботу над перекладом Тарасового «Кобзаря». А ще з небувалим піднесенням багатонаціональна закарпатська родина сприйняла знаменитий вірш Юрія Шкробинця «Кобзар до Ужгорода йде!», написаний у процесі збирання коштів на створення пам’ятника Тарасові в Ужгороді.
Одним із перших здобутків у роки незалежності стало повернення в літературний процес зі штучного забуття яскравих особистостей, окраси вітчизняної літератури: Василя Гренджі-Донського, Юрія Станинця, Зореслава, Олександра Сливки, літературної творчості Августина Волошина, полум’яної поезії Івана Ірлявського...
Уперше вголос заговорили про творчість і вагомий внесок у розвиток української літератури на Закарпатті Василя Пачовського, Спиридона Черкасенка, Уласа Самчука, Володимира Бірчака. Для закарпатського та всеукраїнського читача відкрилася творчість українських письменників Словаччини, доля яких у 20—30-х роках минулого століття була тісно пов’язана із Закарпаттям.
Василь Кухта гідно продовжив започатковану Іваном Долгошем справу щодо видання часопису «Карпатський край». На його сторінках щономера відкривав нові і нові імена. Одне яскравіше від іншого.
Надзвичайно багато для ліквідації білих плям в історії української літератури на Закарпатті зробили літературознавець, видавець Дмитро Федака, літературний критик Василь Поп, Юрій Шкробинець.
— Премії — визнання внеску в красне письменство...
— ...і стимул працювати краще й більше... Це так. А з проголошенням незалежності нарешті кануло в Лету поняття «провінційності» у літературі. Лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка стали Іван Чендей, Петро Скунць. До них долучилися представники молодої генерації Дмитро Кремінь, Петро Мідянка, Мирослав Дочинець. Тішить, що закарпатські митці за ці двадцять п’ять літ стали лауреатами всеукраїнських премій.
— Об’єднує нас і «Карпатська ватра»...
— Так, саме в незалежній Україні стало можливим (за сприяння Станіслава Аржевітіна) заснувати всеукраїнську премію обласної письменницької організації імені Зореслава. Її лауреатами стали представники красного письменства не лише Срібної Землі, а й інших областей України, українські поети Словаччини.
Реальними стали творчі спілкування закарпатських письменників із побратимами по слову — українськими письменниками Словаччини, Польщі, Румунії, Угорщини — і так було започатковано міжнародний літературний фестиваль «Карпатська ватра». Поетеса, науковець, перекладач Тетяна Ліхтей ініціювала й особисто реалізовує унікальний двомовний проект «Між Карпатами і Татрами». Його мета — ознайомити українського читача зі здобутками словацької літератури, а словацького — із надбанням української. З’явилися нові форми творчого спілкування, зокрема вже майже десять років успішно реалізовується угода між Закарпатською обласною письменницькою організацією та Спілкою українських письменників Словаччини про творчу співпрацю. А це — спільні творчі вечори, зустрічі із читачами по обидва боки кордону, публікації закарпатських літераторів на сторінках журналу «Дукля», спільні презентації нових видань тощо.
Отже, зроблене за цей період незалежності — добрий початок для подальшої наполегливої роботи із вірою й сподіваннями, що, як і досягнуті здобутки, вони служитимуть усенародній справі.
Розмовляв Василь НИТКА.
Фото автора.
Закарпатська область.
