Я — ветеран війни і праці. Багато років віддав професійно-технічній освіті, у Краматорську, зокрема в ПТУ № 47, де готували робочі кадри для народного господарства. За свою 44-річну працю маю 1780 гривень пенсії. А дружина, яка 36 років працювала на заводі, — 1500. І як нам за ці гроші прожити сьогодні, коли лише на ліки потрібно вдвічі більше. Ще мусимо заплатити за газ, світло, воду, телефон. А що залишається на харчі?


Пенсіонери, яким сьогодні 80—90 років, своєю працею закладали фундамент багатства України. Нині уряд інформує про підвищення пенсій і про те, що вони будуть справедливими і без зрівнялівки. Це хороші слова, але паралельно з підвищенням пенсій зростають і ціни. І як розірвати це замкнене коло, схоже, поки що не знає ніхто.


Є. ЦВІЛОЙ.


Калуш Івано-Франківської області.