Учні 5-ї школи міста Жашкова, що на Черкащині, у вільний від навчання час не сидять склавши руки. Так, вони є волонтерами — опікуються мешканцями районного Будинку для людей похилого віку. А на мою садибу прийшли, щоб побачити і почути, як вирощувати численні овочі на невеличкій площі.
На знімку: Григорій Самойленко та волонтери жашківської школи № 5 під час заготівлі сушки.
Фото надане автором.
На своїй ділянці з кожного квадратного метра, використовуючи метод підбору культур та їх строків дозрівання, за літо я збираю 2—3 врожаї. Наприклад, цибулю і часник викопую в перших числах липня. Паралельно, з весни, вирощую розсаду капусти, динь, огірків, які поступово висаджую. Картоплю протягом сезону саджу шість разів — по 30 штук. Таким чином, наша родина до зими їсть молоду бульбу...
Моя розповідь настільки зацікавила учнів, що вони попросили дозволу приходити на присадибну ділянку і брати участь в усіх виробничих процесах.
Діти побачили, що помідори в мене ростуть не на грядці, а у різноманітних ємностях об’ємом 4—5 літрів. Зазвичай я виставляю їх на подвір’ї дворі: уздовж доріжок та попід цоколь будинку. Учні знайшли собі різні горщики і також висадили в них помідори.
Коли плоди почали червоніти, волонтери занесли городину до своїх підопічних у Будинок для людей похилого віку. Вони поставили зелень на тумбочки в ті кімнати, де жили прикуті до ліжок бабусі. Ті останнім часом із живої природи бачили лиш верхівки дерев крізь вікна другого поверху.
Літні люди були приємно здивовані такою увагою. Одна з бабусь почала гладити листочки, потім обняла кущ, а в очах заблищали сльози радості...
Окрім робіт на економних грядках діти збирали фрукти. Яблука кришили, сушили, а потім розкладали по пакетах, підписували і відправляли через центральний волонтерський штаб в АТО.
В одній із землянок воїни зварили сушку і смакували, мовляв, так пахне домівкою. Один із солдатів зацікавився, хто їм таку смакоту надіслав, узяв пакет і прочитав «Волонтери школи № 5 міста Жашків. Командир Синчак Інна». Сусід по землянці вхопив пакет, пригорнув до серця і закричав: «Хлопці, це моя дочка!..»
По інших землянках почувся відгук: «Дочка, дочка, дочка...» А по щоках покотилися сльози...
Жашків
Черкаської області.
