В обласних списках зниклих безвісти, який веде Міжнародний комітет Червоного Хреста, перебувають півтори тисячі людей. Це не тільки ті, хто зник за роки військового конфлікту на Донбасі.
Можна тільки уявити собі стан родичів зниклих, які протягом багатьох років ставлять собі одне й те саме запитання: живий чи помер? Якщо помер, то як, за яких обставин і де його останки?
Якщо живий, чому не повертається додому й не подає звісточки? Час іде, а родичі так і не знаходять відповіді. Болісне невідання про долю близької людини підриває останню віру, і тоді надія поступається місцем розпачу.
Фахівцям Міжнародного комітету Червоного Хреста, які працюють у напрямі пошуку безвісти зниклих, добре знайомий такий стан людей. Тому один із головних аспектів роботи МКЧХ на Луганщині — це підтримка сімей, які перебувають у невіданні про долю близької людини. Виступаючи гуманітарним посередником, МКЧХ звертається до відповідних владних і військових структур від імені родин для отримання інформації про долю родичів, зниклих безвісти, а також надає їм гуманітарну допомогу в рамках наявних програм. З початку року на підконтрольній уряду частині Луганської області МКЧХ займається 35 випадками зниклих безвісти внаслідок військового конфлікту.
Сім’ям, у яких є безвісти зниклі, за програмою МКЧХ «Супровід» у першу чергу надається психологічна підтримка, адже невідомість і постійне очікування виснажують людський організм. Багато таких випадків, коли в сім’ї зникає годувальник, вона залишається без грошей, і тоді МКЧХ намагається допомогти матеріально. В окремих випадках підключається до роботи відділ експертизи, створений при Комітеті. Його фахівці працюють у тісному контакті із співробітниками поліції, прокуратури та місцевою владою. На жаль, пошуки людей тільки в поодиноких випадках завершуються успіхом. Але робота не припиняється.
