Укр | Рус
У столиці України створено громадську спілку "За українськомовний Київ" Ми маємо залишити мирну землю наступним поколінням Колишнього міського голову Запоріжжя звинувачують за трьома статтями Аварійні бригади відновлюють електропостачання На століття газети прийшла героїня публікації з далекого минулого На хуторах Озерецької сільради користуються електрикою по … черзі Томограф зламався, але це не біда Канадські рятувальники подарували обладнання й пожежні інструменти У Верховній Раді триває зустріч членів Парламентського комітету асоціації Україна - ЄС Жителів Закарпаття попередили про підвищення рівнів води у річках За останні два тижні місія ОБСЄ зафіксувала зниження рівня насильства на Донбасі Лісом блукає... пума Світовий банк закликав прийняти земельну реформу вже восени Парламент має обрати конкурсну комісію для формування нового складу НКРЕ КП Народні депутати та громадські активісти вимагають відкликати законопроект № 6556 про розширення повноважень Нацгвардії
загрузка...
Голосування
Чи допоможуть миротворці вирішити проблеми на сході нашої країни?

Голосувати

Чи готові ви звертатися в суд для вирішення питань, які стосуються вашої честі та гідності?

Голосувати
На головну
13.09.2017

У топках котелень горітимуть мільярди гривень Але чи стане від цього тепліше в оселях людей?

Ірина КОЗАК.

Підготовка до зими

 

Як зимувати — питання, що турбує кожну родину, керівника школи, дитсадка, будь-якої іншої установи і владу на всіх щаблях, бо саме до неї люди звертатимуться, коли допікатиме холод. Кожен готується, як може. Але всі розуміють: температурний градус визначатиметься насамперед... матеріальними можливостями. А от саме з цим — найбільші проблеми. Причому в кожного — свої.
 

Або пий воду — або грійся


Цього літа за свою «енергетичну програму» взялася молода родина Кондратюків. Батьки разом із трьома дітьми мешкають у невеликому селі на Хмельниччині. Живуть у хатині, що дісталась у спадок іще від баби з дідом.

Помешкання непоказне, але подружжя весь час намагається щось удосконалити. Щоправда, роблять це поволі, бо ремонтні роботи стають дорого, а дохід у родини дуже скромний. Так сталось, що у свої тридцять два ані чоловік, ані дружина офіційно ще не працювали — в селі просто не знайшлося роботи для них. Був час, коли трудились на місцевого підприємця, виконуючи всяку роботу і по дому, і по господарству та отримуючи за це по кілька тисяч гривень на місяць. Але вся трудова зайнятість трималась просто на чесному слові. Бо хто ж у селі найматиме робітника, який просапав би город, викопав картоплю чи викосив траву, оформляючи при цьому всі папери та ще й сплачуючи податки?


А згодом і такого підробітку не стало, тож розраховувати доводиться лише на те, що самі виростять на своєму городі й у хліву та продадуть. Але кілька вигодуваних за рік поросят, бичок, здане молоко і продана картопля приносять вкрай мало. Тож про «євроремонти» Кондратюки навіть не мріють. І все ж хочуть, щоб у домі було зручно і тепло. Тож одного року замінили покрівлю на даху. Другого — встановили кілька нових вікон. А нинішнього літа довелося робити доволі складний вибір: бити криницю, щоб дістатись до глибинних запасів води, чи поставити в хаті новий опалювальний котел. Спекотні роки просто висушили воду в колодязях. А без вологи в селі життя немає: відрами тягати з джерела стільки, щоб і для дому вистачило, і худобу напоїти — руки обриваються.


Але й без нового котла вже нема як бути. До цього обходились піччю, яку батьки поставили ще років двадцять тому, коли в село провели газ. Коли блакитне паливо стало надто дороге, подумували навіть зняти з неї пічне обладнання і перейти просто на дрова. Але хіба такою піччю напалишся та нагрієшся?


Минулими роками в кімнатах підтримували температуру на рівні 17—18 градусів, що доволі холодно. А торік «дозволили» собі аж 21—22. Якраз восени родина поповнилась третьою дитиною, і влаштовувати для малюка холодне загартування не хотілось.


Це й підштовхнуло зробити вибір на користь нового котла, а не криниці. Та коли почали рахувати — за голову взялись. Навіть найдешевший стане у 6—7 тисяч гривень. Робота зі встановлення — півтори тисячі. Метр труби — сто гривень, а для дому треба десятки. А ще ж батареї — кожна до тисячі гривень...


Сільській багатодітній родині назбирати такі гроші — дуже непросте завдання. Кондратюки ще молоді і дужі, тож можуть тяжко працювати, щоб заробити свою гривню. А що робити старшим і немічним? Зима в холодних хатах залишається непривабливою і реальною перспективою для багатьох.


Платити не можуть чи не хочуть?


Фінансові проблеми споживачів неодмінно позначаються на тих, хто постачає тепло в їхні оселі. А потім труднощі, які важко здолати комунальникам, теплоенергетикам, газівникам, бумерангом повертаються все в ті самі домівки мешканців краю. За даними Хмельницького облстатуправління, на початок другого півріччя заборгованість населення зі сплати за газопостачання перевищила 103,4 мільйона гривень. За централізоване опалення та гаряче водопостачання власники житла заборгували 32,6 мільйона гривень, за електроенергію — майже 70 мільйонів. Ідеться про галузі, які безпосередньо забезпечуватимуть якість опалювального сезону. Чи вдасться їм це зробити при такій нестачі коштів?


Особливо стривожені у компанії «Хмельницькгаз збут». Уже тепер попереджають: не тільки окремі помешкання — цілі населені пункти можуть опинитись без газу, а відтак і без тепла, тому що борги ростуть просто шаленими темпами. Якщо торік на початок серпня всі споживачі боргували підприємству майже 90 мільйонів гривень, то на відповідну дату нинішнього року цифра зросла до 213 мільйонів гривень. Причому майже половина цієї суми припадає на обласний центр і Хмельницький район.


За даними компанії, нині навіть менше половини споживачів області справно платять за спожитий газ. Через це майже 17 тисячам боржників довелося вручити повідомлення про відключення газу, якщо не будуть сплачені повні суми нарахувань. При цьому йдеться не просто про незручності для окремої квартири чи будинку, а про те, що компанії дедалі важче вчасно розраховуватись із НАК «Нафтогаз України» за поставлене блакитне паливо.

Остання ж не любить прощати борги.


Найімовірніше, в області не допустять, щоб газовий кран був перекритий. Картинки про села і міста без світла і тепла — перебільшення. Але й попередження. Бо про те, що проблема залишається доволі серйозною, свідчать самі цифри боргів. Хоча урядовці продовжують запевняти, що всі труднощі, пов’язані з оплатою спожитого газу населенням, практично зняті завдяки субсидіям.


Насправді це не так. Приміром, кількість абонентів-субсидіантів «Хмельницькгаз збуту» сягає 262 тисяч. Але майже дві третини з них протягом літа все одно мали заборгованість і не поспішали її ліквідувати або укладати договори на реструктуризацію. Із тими, хто не користується фінансовою підтримкою держави і зі своєї кишені розраховується за газ і тепло, ситуація ще складніша. Чимало з них просто не можуть уторопати, чому щомісяця оплачують тисячні рахунки, натомість як субсидіантам держава ще й доплачує за те, що погрілись біля батареї.


За даними департаменту соціального захисту ОДА, Хмельниччина має отримати з бюджету 76 мільйонів гривень, щоб повернути їх 118 тисячам мешканців краю, які минулого опалювального сезону заощадили понад 100 кубів газу або 150 кіловатів енергії. В середньому кожен отримає майже сімсот гривень.


Так уряд начебто стимулює ощадливість та енергоефективність. Та коли йти за цією логікою, то чому не заплатити з бюджету «премії» по кілька тисяч гривень тим, хто за свій кошт встановлював нові котли, утеплював будівлі, оплачував повну вартість кожної калорії... Хто справді не просто намагався бути економним, а ще й інвестував у цю справу власні кошти?


Куди йдуть бюджетні кошти


Наскільки ефективно використовують бюджетні гривні, котрі, до речі, так важко заробляються мільйонами українців, можна судити з ось таких цифр. На початок серпня в області на заплановані заходи з підготовки до зими було використано майже 165 мільйонів гривень коштів комунальних підприємств та місцевих бюджетів. Як стверджують в обласному департаменті ЖКГ, вони пішли на підготовку 435 котелень, 325 кілометрів теплових мереж, 78 центральних теплових пунктів та ще багато чого іншого. Вистачило і на закупівлю 3,3 тисячі тонн вугілля для відомчих котелень. Навіть нефахівець може зрозуміти, що обсяг виконаних робіт справді чималий. А тепер пригадаймо попередню цифру в 76 мільйонів гривень, яку просто подарують субсидіантам. Напевно, коментарі зайві.


Мільйони та мільярди гривень легко згоряють у топках котелень разом із газом чи дровами. Але далеко не всім від цього стає тепліше. І черговий опалювальний сезон знову розпочинається із запитання, на яке ніхто наперед не готовий дати відповідь: як перезимуємо цього разу?
Побачимо.


Хмельницький.

Всі статті рубрики На головну