Кілька останніх років Хмельниччина звітує про високі врожаї. І якщо по валу їй важко наздогнати регіони зі значно більшими площами посівів, то за врожайністю деяких зернових аграрії краю посідають лідируючі позиції. Не стали винятком і нинішні жнива. Але кого тішать такі здобутки? Що великий вал дає мешканцям області?
На жаль, такої радості та оптимізму, що просто вихлюпуються з рядків статистики, переважна більшість хмельничан не відчула. Натомість голова ОДА Олександр Корнійчук, відкриваючи великий сільськогосподарський ярмарок, прозвітував:
— Темп зростання виробництва сільгосппродукції за вісім місяців становить 104 відсотки. Завершено збирання ранніх зернових і зернобобових, валове виробництво яких досягло майже 1,8 мільйона тонн за середньої врожайності 56,3 центнера з гектара, це — найвищий показник у державі.
І це ще не межа, бо роботи на полях тривають. Зернові культури зібрано лише з двох третин посіяних площ. Під кінець жнив в області сподіваються отримати понад три мільйони тонн збіжжя. Найвагоміших результатів досягли господарства Городоцького, Старокостянтинівського, Волочиського районів, де вже зібрали понад 160 тисяч тонн зернових.
Щоб орієнтуватись, багато це чи мало, наведемо й інші цифри. Є певні розрахунки, скільки борошна і хліба має з’їсти кожен із нас протягом року. Це відповідно 9 та 62 кілограми. Якщо додати до цього ще й усілякі тістечка, макарони та все, що робиться із борошна, то річна норма становить 82 кілограми. І це означає: для того, щоб досита нагодувати всіх жителів Хмельниччини, потрібно до 120 тисяч тонн пшениці.
Тепер порівняймо цю цифру із загальним обсягом намолоченої пшениці — 1,2 мільйона тонн. Тобто на полях краю вирощують у десять разів більше від потреби. Хоча продовольче зерно становить приблизно половину цієї цифри, це все одно більше, ніж достатньо.
За законами логіки і правилами здорової економіки, такі пропорції мають свідчити про таке: якщо виробляємо значно більше, ніж з’їдаємо, то такий продукт має бути недорогим. Водночас надлишки можна продавати і багатіти. Але хто насправді збагачується, а хто дедалі більше бідніє?
Що більше — то дорожче
На початку вересня один із найбільших виробників хліба в обласному центрі торговий дім «Хмельницькхліб» повідомив про подорожчання своєї продукції. Зростання, на перший погляд, не таке вже й велике — 40 копійок за кожну буханку на три види виробів. Тепер відпускна ціна заводу становить 8,4 гривні. Торговельна мережа ставить свою надбавку більш як у десять відсотків — тобто удвічі більшу, ніж дозволили собі виробничники. І в результаті буханець коштує не менш як 9,3 гривні.
З попередньою ціною хмельницький буханець протримався трохи більш як півроку. Якщо і надалі ціна зростатиме такими швидкими темпами, то невдовзі хліб, котрий залишається одним із найдоступніших продуктів, таким уже не буде.
Хлібопекарі переконують: підвищення відбулось не з їхньої вини. До цього підштовхнуло подорожчання енергоносіїв. А ще — вища вартість на всю сировину, зокрема і на борошно.
Якщо з першим важко сперечатись, то щодо борошна виникають певні сумніви. Насамперед через те, що зерном і відповідно борошном область наповнена по вінця.
До того ж деякі пекарні використовують зерно власного виробництва, тобто гріх було би скаржитись на те, що хтось навмисне підвищує його вартість.
Як зауважують в обласному департаменті агропромислового розвитку, озима пшениця є доволі вигідною для бізнесу культурою. Її рентабельність становить майже 47 відсотків. Тобто виходить, що навіть при збільшенні цьогорічних затрат на вирощування врожаю виробники отримують серйозні прибутки. А запас рентабельності такий, що можна було б і не підвищувати вартість борошна.
Ціни стабільні.
Тільки харчі дорожчі
Та це, звичайно, коли поступитись своїми апетитами. Якщо проаналізувати цифри, за якими зернотрейдери купують збіжжя, то картина виходить така. На Хмельниччині майже десяток великих компаній готові придбати пшеницю 3—2 класу за ціною 4,5 — 4,8 тисячі гривень за тонну. Торік ціни у цей час коливались у межах 3,8 — 4,0 тисячі гривень. Виходить, попри подорожчання виробничих складників, ніхто із зерновиробників особливо не постраждав. Свої прибутки агрохолдинги, котрі є основними виробниками зерна, стабільно отримують з року в рік. А посилання на те, що дорожчають енергоносії та зростають витрати на зарплату, здебільшого є лише зручною відмовкою для того, щоб і собі піднімати вартості.
Великий бізнес не хоче поступитись жодною копійкою. Розділити проблеми тих, хто виживає на мінімальні пенсії та зарплати, він і не думає. То й не дивно, що на тлі колосального зростання цін і відповідно зубожіння значної частини населення, аграрний бізнес продовжує успішно розвиватись, багатіти і ... підвищувати ціну на кожен буханець.
Наче виправдовуючись, на заводі «Хмельницькхліб» кажуть, що ціну підняли лише на п’ять відсотків, а от інші хлібопекарні з вересня продають свою продукцію на 1,2 — 1,5 гривні дорожче. Тим часом влада намагається запевнити, що ситуація стабільна. Зокрема, у хмельницькому статуправлінні повідомили, що індекс споживчих цін по області в серпні відносно попереднього місяця становив 100 відсотків. Тобто ціни мали завмерти.
Понад те, доповнюють, що вартість харчових продуктів навіть знизились на 0,2 відсотка. Але навіть за цього офіційна статистика не могла не помітити, що істотно подорожчали яйця, м’ясо, сало, молочні продукти... А також вироби з борошна та хліб.
Ситуація продовжує дивувати дедалі більше: врожаї зростають, а купити буханець хліба стає все важче. Ціни стабілізуються, а платити за продукти людям доводиться більше. Де здоровий глузд?
Усе сказане стосувалось лише однієї позиції із споживчого кошика, найпростішої і чи не найдешевшої — хліба. Але навіть вона містить стільки суперечностей. Що вже казати про решту?
Та кого мають цікавити ці проблеми? Адже всі стримуючі та контролюючі чинники ціноутворення знято. Напевно, це добре, коли ніхто нікому не диктує свої умови ціноутворення. Але це зовсім не означає, що держава не повинна стежити за порядком на своєму ринку. Чи варто скасовувати правила, які контролюють апетити одних і допомагають не економити на окрайцеві хліба іншим?
Хмельницька область.
