Укр | Рус
Футбол. Лідери зіграли в «суху» нічию Футбол. «Зоря» завдала відчутної поразки «Маріуполю» на його полі Арсен Аваков: "Генеральний прокурор взяв на особистий контроль ситуацію з івано-франківськими патрульними" Євген Нищук: "Це був свідомий відбір за національною ознакою еліти, кращих синів Польщі та України" У Франції вісім осіб звинуватили у підготовці вбивства політиків Педагогічний університет імені Грінченка реконструюють на 252 млн Чоловік захопив заручників в розважальному центрі в Британії П’ять обстрілів протягом дня У київській поліції кажуть, що не затримували журналістку з Казахстану У Берліні протест проти депутатів "Альтернативи для Німеччини" у Бундестазі Будівництво автомагістралі Via Carpatia: Київ і Варшава домовилися про співпрацю Президент нагородив 31 військовослужбовця державними нагородами Карпатам загрожують сильні дощі Футбол. «Сталь» урятувалася, реалізувавши пенальті Журналістку з Казахстану затримали у Києві
загрузка...
Голосування
На вашу думку, протестні акції під Верховною Радою - це...

Голосувати

Як ви ставитеся до протестних акцій під Верховною Радою

Голосувати
На головну
26.09.2017

Як бджоли допомагають виживати мешканцям прифронтових територій

Павло ВОРОНЦОВ.

Цього року Луганщина зібрала більше меду, ніж інші регіони країни. Незважаючи на бойові дії, що тривають у регіоні, і труднощі, пов’язані з ними, медовиробництво продовжує розвиватися, і цьому є своє пояснення. На жаль, реалізація солодкого продукту продовжує залишатися великою проблемою.

 

Володимир Зубатенко (ліворуч) з товаришем дістають рамки з медом.

Фото автора.

Раніше маточне молочко надсилав космонавтам...


Бджільництвом Володимир Зубатенко займається років п’ятдесят. Можна сказати, що це його дитяче захоплення.


— Ви тих часів не застали, — розповідає він. — А я пам’ятаю 1947 рік. Країна після війни. Голодна. Мені — 12 років. Ми тоді жили в Севастополі. Мама продавала молоко на базарі, і одного разу обміняла трилітрову банку молока на половинку півлітрової баночки меду. Мені тоді здалося, що смачнішого нічого у світі не буває. Скло банки я потім вилизував ще два дні, воно мені видавалося солодким. І тоді я сказав собі, що, коли виросту, обов’язково заведу бджіл.


Отож, коли закінчив інститут і приїхав сюди, у Новоайдарський район, на роботу, то перше, що зробив, — познайомився з місцевими бджолярами. Вони подарували мені два вулики. Але укус першої бджоли я переніс дуже погано, тому почав їх боятися. Ті перші два в мене загинули в першу ж зиму. Але потім я переборов свій страх, через рік знову завів вулики — і справа пішла.


У «горбачовські» часи Зубатенко одним з перших у районі організував кооператив «Бджоляр». У нього тоді було понад 200 вуликів. А коли в 1986-му рвонув Чорнобиль, організував лікування чорнобильців маточним молочком. Якось прочитав, що японці, переживши вибухи ядерної бомби, вижили за рахунок бджолиного маточного молочка. Вони скуповували його по всьому світу, особливо в країнах, розташованих по екватору, де бджільництво круглий рік. Отож японці довели споживання маточного молочка в себе до 800 тонн на рік. Починаючи з 1947 року всі без винятку юні японці — від немовлят до 14 років — одержували цей продукт безплатно.

Мотивуючи свою ініціативу благими намірами, Зубатенко добився відповідного дозволу в Міністерстві охорони здоров’я, налагодив у своєму кооперативі виробництво бджолиних продуктів і почав постачати їх до чорнобильської зони. Крім того, завдяки тому, що дочка працювала лікарем у Зоряному містечку, надсилав маточне молочко і космонавтам.


...а сьогодні реалізація меду стала великою проблемою


У Зубатенка на пасіці 140 вуликів і 140 сімей, у яких від 60 до 80 тисяч «смугастих» вихованців. Пасіка розташована в мальовничому місці — поруч поля і ліс, річка і луки. А сам хазяїн бджіл у цьому американському халаті для медиків зовсім не схожий на пасічника. Йому 83 роки, але, незважаючи на поважний вік, він продовжує займатися медом, працювати в лікарні й навіть недавно одружився. Усе це йому дається Богом і бджолами.
Правда, в останні три роки, з моменту початку бойових дій на Донбасі, працювати стало складніше. Новоайдарський район вважається прифронтовим регіоном. У 2014—2015 роках тут тривали великі бої, і, як розповідають бджолярі, у багатьох залишилося по два-три рої. Адже бджоли — це лісові тварини, які живуть у повній тиші, і будь-який гуркіт їм протипоказаний. Навіть у бджолянику, якщо чують постріли, вони турбуються й обсипаються.

Перевозити вулики з місця на місце теж стало небезпечно. Не знаєш, де станеш на розтяжку. У районі було кілька випадків, коли люди постраждали від цього.


Другу проблему становить реалізація продукції. До війни Зубатенко возив свій мед до Луганська та інших промислових міст області, які сьогодні перебувають в окупації. І навіть до Криму. Тепер такої можливості, зрозуміло, уже немає. Тим паче що в Новоайдарському районі пасіку тримають майже 400 осіб. Куди дівати мед?


— Я здаю закупникам, але ціни в них — мізерні, — відповідає Володимир Зубатенко. — Повинна бути допомога з боку влади. Знаю людину, у якої дві пасіки в Угорщині. Він одержує допомогу на бджіл від держави, і держава закуповує в нього мед по 4 долари за кілограм. І навіть мотивує преміями, якщо виробив більше. У нас же мотивації жодної. Понад те, ось я здав мед закупникам, вони беруть мої паспортні дані, і ці відомості надходять у податкову. У результаті мені відмовлено в субсидії на опалення і освітлення. Мовляв, у вас великий дохід. А мої витрати хто-небудь рахував?


Надія Трьохізбенки


Новоайдарського бджоляра підтримує його колега із Трьохізбенки. Село розташоване поруч із лінією розмежування й досі потерпає від обстрілів бойовиків.


— Оскільки в селі немає робочих місць, а пасіка дає для родини кошти, у Трьохізбенці цей напрям починає розвиватися, — розповідає Ігор С. — Раніше в нас багато тримали пасік. Але бойові дії знизили кількість виробників меду. Адже вулики треба вивозити на певне місце, але землі зараз або зайняті військовими, або заміновані. Але основна проблема — це реалізація меду. Якщо вона буде налагоджена за ціною, яка влаштовує виробника, і вся робота буде побудована на порядності, чесності людини, думаю, зацікавленість у розвитку цього напрямку буде вища. Адже бджола дає не тільки мед, є ще цінніші продукти, такі як маточне молочко, віск, прополіс. В останній рік бджільництвом у нас зайнялися кілька молодих людей, та й старі повернулися до цього заняття. Інтерес є.


Бджільництво в умовах прифронтової території вести вигідно. Бджола літає, де хоче, і мінні поля їй не страшні. А наша місцевість — степова. Тут багато різнотрав’я, зокрема, буркуну, який люблять бджоли. Ще із часів СРСР на більшості територій ростуть акації. А, як відомо, після липового мед з акації вважається смачним і корисним. Крім того, у нас є старий занедбаний колгоспний сад, і коли він цвіте, вивозимо туди кочову пасіку. Правда, ризикуємо, тому що цей сад є небезпечною зоною.


У нас багато охочих, які готові поставити виробництво меду на промислову основу. Їм потрібна підтримка. Наші бджолярі — це аматори, їх по п’яти селах чоловік 30 набереться. А було їх значно більше. Багато виїхали із селища, кинувши бджіл. Ці божі створіння гостро реагують на обстановку, військові події. Бджола дуже чутлива. У Євангеліє, до речі, написано, що кінець світу настане, коли бджоли вимруть.

Луганська область.

 

Всі статті рубрики На головну