Двадцять хвилин на оголошення вироку — й очікуваний вердикт: визнати винним у закликах до сепаратизму. Таким було рішення Залізничного «суду» Сімферополя у справі журналіста Миколи Семени. Йому визначено два з половиною роки позбавлення волі (умовно) з відстрочкою вироку на три роки, і на цей же строк заборона займатися творчою діяльністю.
Микола Семена родом з Вінницької області, але вже майже сорок років живе й працює в Криму. Починав у міській газеті Судака, потім був головним редактором газети Сімферопольського району, після проголошення Україною незалежності став власним кореспондентом московської газети «Известия», потім київського «Дзеркала тижня», газети «День». Після кримських подій березня 2014 року розпочав співпрацю з інтернет-проектом української редакції «Радіо «Свобода» за назвою «Крим. Реалії».
Проект реалізують журналісти із Криму, які виїхали на материкову Україну, не бажаючи залишатися на території, де діє юрисдикція Росії. Микола Семена написав статтю в рубриці «Думки» на цьому інтернет-ресурсі, де висловився про те, що Крим повинен бути звільнений і повернутий під управління Києва.
Слідчі побачили в цьому заклик до порушення територіальної цілісності Російської Федерації. У журналіста було проведено обшук, у нього було вилучено всі електронні носії, комп’ютери, планшети й ноутбуки, за рішенням слідства було заблоковано й банківські картки. У тому числі й та, за якою Семена одержував пенсію.
На підтримку кримського журналіста виступили міжнародні організації, український МЗС і глава української держави. У самій Росії жодна із журналістських організацій своєї думки стосовно ситуації зі свободою слова в Криму не висловила.
Суд тривав майже рік. Захисники наводили докази того, що міжнародним правом питання приналежності Криму не врегульовано. Більшість країн не визнали оголошення Криму російською територією, у зв’язку із чим журналіст мав право висловлювати свою думку й бачення ситуації навколо півострова. Адвокати просили суд винести виправдувальний вирок, прокурор же вимагав три роки умовно з відстрочкою вироку. У своєму заключному слові Семена провини не визнав, а також заявив про обмеження свободи слова.
«Я нині можу констатувати, що моя думка щодо Криму збігається з думкою світової більшості, всіх міжнародних організацій, урядів переважної більшості країн. Мало того — вона збігається з думкою великої частини російського політикуму, який сьогодні відкрито каже, що Крим належить Україні навіть за російськими законами. Росія, яка мене судить, сьогодні у цьому питанні в глибокій меншості, і її позиція не базується на законі. Тому ця кримінальна справа взагалі не базується на вимогах конституції, на обов’язковому для Росії — як члена ООН — міжнародному праві й на чинному законодавстві Росії», — зазначав журналіст.
Складалося враження, що у вухах судді Надії Школьної, яка виносила вирок, були беруші й вона жодних аргументів просто не чула. Багато спостерігачів у Криму кажуть, що вирок Семені — це вирок не тільки свободі слова, а й застереження всім журналістам, які живуть і працюють на півострові.
Не випадково, очевидно, на винесення вироку до суду прийшли тільки близькі й друзі журналіста. Жодного кримського представника ЗМІ в суді не було, а саме судове засідання в місцевих виданнях взагалі ніяк не висвітлювалося. Інтерес до нього виявили тільки працівники ЗМІ України, світу та низки російських інформаційних агентств. Останнім часом Крим дедалі частіше називають островом через фактично відторгнення його від материкової частини України, припинення традиційних зв’язків, авіаційного, залізничного, автобусного сполучення. Але це питання інфраструктури, вони також досить важливі. Але Крим уже перетворився на острів несвободи, де за особисту думку, висловлену привселюдно, можна одержати кримінальну справу, обшуки, суд, строк і заборону на професію.
Київ — Сімферополь — Київ.
