«Голос України» продовжує публікацію матеріалів про наміри уряду України збудувати на Дністрі каскад з шести гідроелектростанцій.
Сьогодні спробуємо дослідити, як велетенська будова може вплинути на екологію Придністров’я.


Що скажуть наші сусіди?


На думку аналітиків, будівництво каскаду ГЕС на Дністрі спричинить порушення міжнародних зобов’язань України. Адже басейн цієї річки обіймає терени України, Молдови та незначною мірою Польщі. Саме тому сусіди вимагатимуть своєї участі в аналізі впливу гідрокаскаду на довкілля у транскордонному контексті.


Як відомо, у 2012 році Україна та Молдова підписали «Договір про співробітництво у сфері охорони та сталого розвитку басейну річки Дністер», яким встановили обов’язок дотримуватися положень Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер, Конвенції про водно-болотні угіддя та інших міжнародних документів у сфері водної політики.


Сторони договору визнали, що «екологічні проблеми басейну річки Дністер є, крім іншого, наслідками зміни гідрологічного режиму, зокрема впливу гідротехнічних споруд». З огляду на це, метою угоди було визначено прагнення «досягнення раціонального використання і належної охорони водних та інших природних ресурсів і екосистем басейну річки Дністер».


Важливим є і той факт, що територію Національного природного парку «Дністровський каньйон» включено до переліку перспективних заповідних об’єктів Смарагдової мережі Європи, котрі повинні охоронятися згідно з Бернською конвенцією, ратифікованою Україною, а також згідно з Угодою про асоціацію між Україною та Євросоюзом.


Всесвітній фонд природи також критично ставиться до розвитку водної енергетики в Україні, бо вона має значний негативний вплив на водні екосистеми та екопослуги і на локальному, і на басейному рівнях. Окрім того, на думку фонду, на сьогодні в Україні немає чіткої та збалансованої політики щодо розвитку гідроенергетики, і великої, і малої. Існує низка законодавчих документів, що передбачають розвиток гідроенергетики в Україні, але вони не узгоджені між собою.


І ще одне: на переконання міжнародних фахівців, будь-який тиск на місцеві громади щодо будівництва каскаду ГЕС є неможливим.


Мінприроди таки є!


У нашій державі уряд та його міністерства врай рідко отримують за свою діяльність схвальну оцінку громадськості.


Але, висловлюючись мовою театралів, Міністерство екології та природних ресурсів України зірвало бурхливі оплески екологів та населення Подністров’я: воно не погодило вбивчої для українських річок «Програми розвитку гідроенергетики на період до 2026 року».


Мінприроди наголошує на можливих значних негативних наслідках реалізації заходів цього проекту для басейнів Дніпра, Південного Бугу та Дністра. На переконання фахівців відомства, нарощування потужності діючих ГЕС і будівництво нових, зокрема на Дністрі, порушують низку законів України та її міжнародні зобов’язання.


Мінприроди також вважає, що «…у разі здійснення зазначеного будівництва буде знищено всі прируслові та руслові природні комплекси Національного природного парку «Дністровський каньйон», частину природних комплексів Національного природного парку «Хотинський» та частину Галицького національного природного парку, низку об’єктів природно-заповідного фонду інших категорій.


Практично річка Дністер перетвориться на каскад водосховищ, а тому втратить свою туристичну привабливість, яка значно зросла останнім часом...»


Утім, незважаючи на те, що проект вказаної програми не було погоджено Мінприроди, уряд України на своєму засіданні 13 липня «з голосу» таки затвердив її.


Топити села — це топити історію і культуру


Тим часом захисники природи б’ють на сполох. Вони ніяк не можуть зрозуміти те, що заради піввідсотка додаткової електроенергії доведеться знищувати унікальну екосистему Дністра. Понад те, доведеться затоплювати села. Науковці припускають, що через будівництво каскаду ймовірно зазнають значного або часткового затоплення новоствореними водосховищами приблизно 15 сіл Дністровського регіону.


А це, на думку істориків і діячів культури, у ХХІ столітті взагалі дикість. Бо затоплюємо не територію, а культуру та історію. Схоже, створення Каховського водосховища нічого нас не навчило. А тоді під водою опинилася безцінна козацька спадщина, яка була зосереджена у затоплених селах.


Що конкретно кажуть учені?


— 61 відсоток Тернопільщини розорано! — зауважує доктор географічних наук, професор Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Любомир Царик. — В області залишилося лише чотири невеличкі мікрорайони, важливі для туризму: Кременецькі гори, Товтрів кряж, Бережанське горбогір’я і Дністровський каньйон. Останній входить у десятку найцінніших природних пам’яток України. Ця долина насичена унікальною рослинністю і тваринним світом. Тут умови ближчі до субтропічного клімату, температура в погожий день на 6 градусів вища, ніж назовні, за межами долини. У долині налічується понад 1000 видів вищих судинних рослин, понад 200 так званих реліктових, тобто нехарактерних для нашої території. Якщо порушити систему, це все зникне.


Після спорудження каскаду ГЕС природна долина Дністра повністю втратить значення екологічного коридору національного та міжнародного рівнів. Припиниться природна міграція багатьох видів риб, комах, птахів, багато з яких перебувають під особливою охороною. Будуть зруйновані або затоплені місця зростання рідкісних рослин Дністрової долини. Невже ми цього хочемо?


Науковець також наголошує, що більшість райцентрів регіону не мають очисних споруд. Тому вся забруднена вода піде в Дністер. Якщо він швидкоплинний, то відбувається аерація цих вод. А уявіть, що вони потрапляють у водосховище. А це свого роду сміттєзвалище, тільки у воді.


Такої ж думки дотримується професор того само вишу Василь Грубінко:


— Коли ми будуємо величезне водосховище, то його екосистема розвивається, дозріває і… вимирає, а на її місці народжується щось нове. Водосховище об’ємом від 40 до 100 кубічних кілометрів формується від 25 до 50 років. І протягом цього часу воно буде гнити, вода «цвістиме». Окрім того, є контраст між стоком і скидом води. Якщо швидкість стоку становить 0,3—0,5 метра на секунду, а скиду — до 16 метрів на секунду, то яка екосистема річки таке витримає? До того ж якість води буде ніяка, у водосховищі триватиме накопичення шкідливих речовин: важких металів, нафтопродуктів, продуктів цвітіння. До речі, у Київському водосховищі кілька років тому загинула вся риба, бо постійно «цвіте» вода. Те ж само буде на Дністрі. Будь-які великі водосховища — це деградація і втрати. Вода в них не може мати навіть поливного чи побутово-господарського значення, не кажучи про питну властивість. Фактично, водосховища каскаду поступово перетворяться на резервуари намулу.


Через брак газетної площі неможливо детально висвітлити усі небезпеки, які можливі внаслідок будівництва каскаду ГЕС на Дністрі. Звернемо увагу лише на дві з них.


Зокрема, економічна обґрунтованість та екологічна безпека проекту є дуже сумнівними з огляду на катастрофічно низьку водність у басейні Дністра. Зниження водності річок України, у тому числі річок басейну Дністра, наростає швидкими темпами, особливо в останні 10 років. Причини цього загрозливого процесу коріняться у багаторічній нераціональній практиці: у плануванні територій, у сільському, лісовому, водному, комунальному господарствах, будівництві, гідроенергетиці. Безпрецедентного прискорення цьому процесу надає зміна клімату.


І ще: будівництво ГЕС на Дністрі перекреслює перспективи розвитку на Подністров’ї активного, екологічного, пізнавального туризму.


…То що оберемо: сумнівну енергетичну вигоду чи унікальні природні явища, які формувалися протягом мільйонів років і є окрасою України та надбанням усього світу?