Відповідь на численні запитання, пов’язані з подальшою долею Хмельницької АЕС, мали почути депутати Хмельницької обласної ради. Для цього й запросили директора станції Миколу Панащенка на чергову сесію. Цікавість не випадкова. Адже наступного року завершується проектний термін експлуатації першого енергоблока. Досі залишається нез’ясованим, хто, в які терміни і за які кошти добудовуватиме третій та четвертий блоки. І чи готова область до того, щоб розмістити на своїй території «могильник» для відпрацьованого ядерного палива...

Кожне з цих питань зачіпає не так виробничі інтереси самих атомників, як безпеку цілого регіону. Дискусії щодо того, чи варто продовжувати життя старим реакторам, тривають у багатьох країнах. Далеко не всі погоджуються на подальше сусідство зі старими станціями. Нині вже 138 блоків зупинено й перебуває на різних стадіях виведення з експлуатації.
Офіційна думка вітчизняної ядерної енергетики дещо інша: рівнозначної альтернативи старим блокам поки що немає. А будівництво нових виявилось настільки витратним, що не під силу вітчизняній економіці. Тому й переконують, що визначений під час запусків термін у тридцять років використання надто обережний. Мовляв, реактори можуть працювати значно довше.
З півтора десятка енергоблоків, які нині експлуатуються в країні, п’ять уже отримали ліцензії на продовження строку служби. Тепер блок № 1 ХАЕС має поповнити цей список. Роботи з оцінки технічного стану і визначення можливості продовження терміну експлуатації турбоустановки блока, будівель і споруд, різних систем тривають уже не один місяць. Паралельно доопрацьовувались та узгоджувались основні документи із заходів із продовження терміну експлуатації, програма підготовки блока до експлуатації в понадпроектний термін, план ліцензування, розроблялись технічні вимоги... Нині фахівці кажуть, що обґрунтована тривалість додаткового строку експлуатації енергоблоків АЕС може становити від 10 до 20 років і визначатиметься за результатами виконання переоцінки безпеки в кожному конкретному випадку.
Тільки з переліку цих документів і завдань можна уявити, наскільки складне і відповідальне завдання стоїть перед атомниками. Та ще важливіше — зрозуміти, наскільки доцільна і виправдана вся ця робота з точки зору вітчизняної економіки, енергетичної незалежності, а головне — безпеки і надійності. Про все це мав би і розповідати директор станції. Але на сесії не спромігся сказати і пари фраз. Кільком депутатам вдалося переключити увагу залу на зовсім іншу проблему. У результаті питання просто зняли з обговорення.
Усе через те, що один із депутатів-свободівців заявив, що не хоче ламати голову, перекладаючи текс виступу, щоб зрозуміти «мову ворога». Його підтримали й однопартійці, котрі не хотіли чути російську, якою говорив доповідач. Та головне — вони залишилися глухі до суті проблеми.

Голова облради Михайло Загородний поставив на голосування питання, чи можна дозволити Панащенку продовжити виступ російською, і більшість депутатів проголосували за це. Однак щойно атомник знову почав говорити, свободівці здійняли галас і до трибуни підійшов депутат, котрий уже прославився тим, що свого часу кувалдою розбив турнікет, встановлений на вході до ОДА. Він демонстративно відвів від доповідача мікрофон. Його підтримали однопартійці. Біля трибуни зчинилась невелика штовханина (на знімку), і головуючий повідомив, що він знімає питання з порядку денного. До того ж цього разу навіть не поставивши своє рішення на голосування.
Депутати, що здійняли галас, були задоволені: вони не допустили «ворога», тобто російську мову, до зали. Склалося враження, що подальша доля станції їх не цікавить.
— Громадська рада при НАЕК «Енергоатом» констатувала, що вітчизняній атомній енергетиці катастрофічно бракує кадрів. Чимало українських атомників роз’їхалися по різних країнах, де працюють на тамтешніх АЕС. Самого Миколу Панащенка не раз намагалися переманити до Росії. Бо таких фахівців у галузі залишилося нині вкрай мало. Дехто із колег таки поїхав і тепер вони керують російськими станціями. А на ХАЕС якраз залишилися ті, хто не зрадив інтересів станції й держави, — висловив свою думку депутат Віталій Олуйко. То як можна бачити у ньому ворожого агента?
Під час війни поняття істинного патріотизму вкрай важливі. Але спекулювати ними дехто теж навчився. Дивує, чому голова ради не дослухався до думки більшості, яка готова чути насамперед про проблеми. Пообіцяв, щоправда, що до наступної сесії підготують це питання і залучать перекладачів.
Чи не єдиним, хто був готовий висловити свою громадську позицію, не лякаючись слави «антипатріота», виявився депутат Борис Яцков, заявивши: «Живу за п’ятнадцять кілометрів від ХАЕС. І для мене, як і для десятків тисяч мешканців Ізяславського та Славутського районів, було і залишається надзвичайно важливим питання подальшої долі станції. Не можу зрозуміти, чому голова облради проігнорував не просто мою особисту думку, а рішення більшості депутатів, котрі проголосували за розгляд питання».
На знак протесту депутат відмовився брати участь в роботі сесії. Але це вже мало кого цікавило. Політичне дійство відбулося.
За тридцять років свого існування ХАЕС не раз ставала розмінною монетою в руках політиканів. Кидаючи в натовп свої гасла, мало хто із них по- справжньому переймався реальними проблемами станції зокрема та атомної енергетики загалом. Плата за це була і залишається надто високою. Схоже, розплачуватися доведеться майбутнім поколінням.
Під час суперечки в залі прозвучала думка, що продовження термінів експлуатації ядерних блоків — це свого роду експеримент. І справді, кожній працюючій АЕС доводиться на власному досвіді випробовувати всі ті плани, розрахунки і розробки, про які й хотів розповісти директор ХАЕС. Про це варто думати та дискутувати не тільки фахівцям, а й депутатам, представникам громадськості — надто висока ціна кожного прийнятого рішення. Хто гарантуватиме, що цей експеримент буде успішний не тільки сьогодні, а й через десятиліття, в термін, на який він розрахований? Тим паче що фатальний досвід невдалого експерименту в атомній енергетиці ми вже мали. Натомість знову починає вбиватись «мовний клин», який роз’єднує зранене суспільство.

Фото автора.

Хмельницький.