За підтримки Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин, Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб, Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації в парламенті відбувся круглий стіл на тему «Перші кроки у становленні миру, формування мирних процесів на сході України політико-дипломатичним шляхом».

Учасники дискусії обговорили проблеми деінтеграції Донбасу, концепцію вирішення конфлікту на сході України із залученням міжнародного досвіду, взаємодію влади з місцевими громадами, посилення інформаційної політики та української пропаганди, залучення миротворчої місії ООН на Донбасі.
«Усі війни рано чи пізно завершуються миром. І нам потрібно буде щось робити і з зруйнованим Донбасом, і з тими викликами, які є на тимчасово окупованих територіях, — зауважив модератор круглого столу народний депутат України Ігор Лапін. — І головне — потрібно буде налагоджувати діалоги з людьми, які нині живуть на тимчасово окупованих територіях. Маю велику надію, що наступного року там скрізь будуть українські прапори, і нам потрібно буде говорити про два основні напрями: деокупацію, і другий — реінтеграцію Донбасу. Для початку треба визволити від озброєних людей ту частину території України, яку ми сьогодні не контролюємо, інший етап — знаходити спільну мову з людьми, які зараз проживають на тимчасово окупованій території, і жити з таким словом, як «пробачати».
Найтяжче буде навіть не відновити зруйновані будівлі та інфраструктуру, а повернути свідомість людей, — наголошували учасники заходу. «У зоні АТО, на лінії розмежування і навіть на тимчасово окупованих територіях люди навіть набагато більше, ніж усі тут, хочуть миру, — зауважила заступник представника УВКБ ООН в Україні Ноель Калхун. — Ми це відчували в кожній розмові. Люди хочуть відчувати, що про них не забули, що їх не покинули, увагу влади до їх проблем. Це і налагодження обліку, і вирішення проблем з житлом, виплатами пенсій та інших соціальних допомог».
Не менш важливою є й інформаційна політика та пропаганда. Росія витрачає величезні гроші на «промивання мізків» на тимчасово окупованих територіях через теле- та радіоканали, і навіть на підтримку медіахолдингів в Україні, друкованих видань, телепередач та інтернет-ресурсів, що сіють зневіру, відчай, ненависть і байдужість. «Розбудова миру має дві основні складові. Перша — створення належних умов для життя, починаючи від розмінування до відбудови пошкодженої інфраструктури. Цей процес потребує дуже багато і грошей, і часу. Інша складова — відновлення довіри, без якої будь-які досягнення влади не будуть нічого варті, — зазначив заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Юзуф Куркчі. — Аналіз подій на сході й у Криму свідчить про те, що все, що відбулося в 2014 році в цих регіонах, було пов’язано з тим, що була цілковито втрачена довіра до держави і довіра людей одне до одного. Довіра з’являється там, де, декларуючи наміри, держава і всі владні інституції вчасно виконують те, що було проголошено».
Разом з окупацією територій відбулось і захоплення телевеж, передавачів, радіочастот. Місце українських ЗМІ одразу зайняла російська пропаганда. «Відновлення та запуск телевеж на Карачуні та в Бахмутівці (Луганська область) на третину збільшило українське мовлення на контрольованих Україною територіях, — заявила перший заступник міністра інформаційної політики України Еміне Джапарова. — І завдяки запуску середніх хвиль радіомовлення є на всій території тимчасово окупованої частини Донбасу. Незабаром запустимо телевежу в Покровську, яка дасть змогу на 100 або 80 кілометрів передавати мовлення на окуповану територію. Фактично на сьогодні українські ЗМІ мовлять і на контрольовану, і частково на неконтрольовану територію». Наголошувалось також, що українським медіа важливо виготовляти спеціалізований контент для мешканців тимчасово окупованих територій Донбасу та Криму, щоб він був цікавий людям у Криму.

Олександра КУЧЕРЯВА.

ПРЯМА МОВА

«Люди залишаються без роботи, а продукти харчування коштують дорого. У всіх є проблеми зі здоров’ям, але немає грошей на лікування. Ми живемо в атмосфері постійного страху та відчаю. У нас немає надії, немає майбутнього. Ми — українські громадяни, у нас українські паспорти. Ми хочемо, щоб цей жах припинився, ми хочемо жити в державі, де діє верховенство права, де права людини — понад усе», — мешканець села поблизу лінії зіткнення. 

(Із доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини щодо ситуації з правами людини в Україні).

 

ДОСЛІВНО

«Я сама із Закарпаття, але вийшла заміж і ще за Союзу опинилася в Луганську. Тепер в «ЛРН». Син не хотів їхати, але війна змусила — ось їду в гості до Німеччини. Кажуть, ви самі хотіли відокремитися. Не всі, десь тільки 10 відсотків підтримували. Я хочу, щоб повернулося так, як було раніше. Сів увечері на поїзд — і зранку в Києві. Я ж з українським паспортом і хочу жити в Україні. Щоб нас визволили. Але Путін не дасть». 

(Із розмови в автобусі в Києві).

 

ПРЯМА МОВА

«Ми бачимо лише політичні амбіції з обох сторін. Вони щось ділять, але забувають, що тут живуть люди», — мешканець села поблизу лінії зіткнення. 

(Із доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини щодо ситуації з правами людини в Україні)