Бойові дії уздовж лінії розмежування на сході країни, окрім безпосередньої загрози життю військовослужбовців та цивільного населення, несуть у собі ще одну, часто приховану, небезпеку. Ворог мінує величезні ділянки територій, ставить розтяжки у найнесподіваніших місцях, закидує на позиції наших воїнів, а часто й у населені мирними мешканцями міста і села сотні мін та артилерійських снарядів, частина з яких не вибухає одразу, відтерміновуючи свою смертельну загрозу на тривалий час.
Кожному боєприпасу — точно відміряна кількість вибухівки.
Командир групи уважно досліджує виявлений «подарунок».
Результат роботи одного дня — знищені підривом вибухонебезпечні предмети.
Фото автора.
На Приазов'ї протидіють цим "вибуховим диверсантам" групи розмінування Збройних Сил України, до складу яких входять спеціально підготовлені фахівці інженерно-саперних підрозділів Збройних Сил України.
Ми приєдналися до однієї з таких груп під керівництвом командира інженерно-саперного взводу 36-ї бригади морської піхоти Військово-морських сил прапорщика В'ячеслава Кубрака, яка вирушала на чергове бойове завдання поблизу лінії розмежування.
Поки добиралися до місця, військові сапери пояснили, що їм потрібно перевірити ділянку, ймовірно заміновану бойовиками. Непозначені мінні поля противника виявляються регулярно, тож така робота багато в чому вже стала рутиною. Попри такі зізнання, військові зовсім не є розслабленими чи байдужими на вигляд. Навпаки, що ближче до підозрілої ділянки ми підходимо, то зосередженішим та уважнішим стає кожен сапер групи.
Зупинились поблизу можливо замінованого поля. Командир групи вкотре проводить інструктаж підлеглих та перевіряє спорядження, спеціальні прилади. Також В'ячеслав Кубрак, оглянувши місце роботи, визначає напрям та порядок проходження ділянки, місце кожного військовослужбовця при проведенні перевірки, вкотре нагадує про алгоритм дій при виявленні підозрілих предметів.
Тепер виходимо. Попереду, з виступом у кілька метрів, рухаються військовослужбовці з металодетекторами. Уважно прислухаючись до звукових сигналів приладів, вони пильно оглядають маршрут руху, шукаючи візуальних ознак закладки мін. За їхніми поведінкою, скупими та виваженими рухами, чітким виконанням наказів одразу ж стає зрозуміло — навіть тут, за кілька кілометрів від прямого контакту з противником, їхнє завдання не менш складне та небезпечне. Будь-яка помилка, неуважність, хибний крок можуть призвести до непоправних втрат.
Піднята вгору рука, й уся група завмирає, присівши до землі. До справи береться командир. Оглянувши підозріле місце та перевіривши розбухлу після дощів землю спеціальним щупом, В'ячеслав починає акуратно розчищати ґрунт. Є! Першу міну -- протитанкову -- виявлено. Сапери розуміють, що під нею ворог міг залишити різноманітні сюрпризи для розміновувачів, тому вирішують діставати її за допомогою "кішки" на мотузці.
Незважаючи на напруженість моменту, хвилювання чи поспіху в діях саперів непомітно, кожен виконує свою, завчасно визначену та відпрацьовану, частину роботи. Зачепили міну та відійшли на безпечну відстань. Ривок, і небезпечна знахідка уже на поверхні. Обійшлось без сюрпризів. Деактивувавши детонатор, група вирушає далі.
По завершенні роботи в полі вирушаємо з військовими інженерами до спеціально облаштованої ділянки для знешкодження виявлених мін.
Дорогою хлопці розповідають, що роботи для них вистачає щодня. Особливо багато мороки після потужних обстрілів або після здобуття нових позицій. Вони уже на власному досвіді переконалися, що проросійські бойовики залишають по собі чимало вибухових "подарунків", особливо у лісосмугах та на дорогах. Також сапери вказують на необхідність регулярної перевірки основних шляхів в зоні відповідальності, адже уже траплялись випадки, коли наступного після перевірки дня на дорогах виявляли нові вибухові пристрої.
Прибули на місце проведення підривів. Інженери оповістили про свої дії навколишні підрозділи та виставили пости оточення на підходах до ділянки проведення вибухонебезпечних робіт. У глибоких ямах військові облаштовують закладки небезпечних боєприпасів. До сьогоднішніх знахідок приєднуються і виявлені раніше артилерійські снаряди та заряди до гранатомету. Для знешкодження кожного типу боєприпасу потрібна чітко визначена кількість тротилу. Тож, після проведення розрахунків, сапери встановлюють необхідну кількість вибухівки й детонатори.
— Сьогодні будемо знищувати боєприпаси підривним способом за допомогою електричних підривних машинок. Це найбільш безпечний спосіб для особового складу, — поки завершуються останні приготування, розповідає В'ячеслав Кубрак. — Ми можемо здійснювати підриви й за допомогою вогнепровідного шнура, але так діємо лише у бойових умовах, на передових позиціях, коли вибухонебезпечний предмет не можна безпечно транспортувати.
Також командир групи відзначає, що в їхній роботі важливо уникати шаблонів. На відміну від "тепличних" умов навчання мінно-вибухової справи, тут, у зоні бойових дій, кожен сапер повинен на максимум включати фантазію, інтуїцію та зосередженість.
— Ту саму сигнальну міну на розтяжці можна встановити приблизно півсотнею різноманітних способів, -- відзначає В'ячеслав. — Відповідно, за такими ж нелінійними принципами працює і противник. Тож кожен з нас чітко усвідомлює, що пильність, увага та постійний аналіз навколишнього середовища — це найважливіші інструменти для виконання завдань та збереження життя.
Нарешті все готово. Пости оповіщено, ще раз усе перевірено, на підривній станції, облаштованій в укритті за кілька сотень метрів від місця підривів, зібрались усі військовослужбовці групи. Видно, що хлопці втомлені, але задоволені виконаною сьогодні роботою. І ось три потужні вибухи ставлять крапку чергового напруженого дня військових інженерів на передових позиціях протистояння російсько-окупаційним військам.
