В останні дні вересня — на початку жовтня нового навчального року загострились суспільні дискусії навколо проблем освіти. Їх епіцентром став амбітний проект Міністерства освіти і науки України «Нова українська школа» та нещодавно ухвалений базовий Закон України «Про освіту». Якою має бути нова школа? Як зробити її змістовною і цікавою, привабливою? Які сюжети традиційної школи підлягають модернізації і в якому напрямі?
Найбільш гострим питанням виявилася стаття закону, яка врегульовує мовні питання, зокрема мови української і мов національних меншин. Здавалося б, усе ясно і зрозуміло: кожна особистість має знати мову держави, громадянином якої вона є. Одночасно вона має вільно володіти рідною, має право на її вивчення і спілкування. На мою думку, в законі ці норми виписані коректно і правильно. Жодних утисків чи обмежень: вивчати, володіти вільно — державною (українською) і мовою тієї спільноти, до якої людина належить від народження. Тим часом дискусія не вщухає, й мені хотілося б звернутися до всіх з роз’ясненням фундаментального значення вивчення української мови всіма народами і народностями, які є громадянами держави, а особливо дітьми спільнот, яких нині називають некоректним словом «меншини». У державі немає «меншин». Усі ми рівні у своїх правах, свободах і відповідальності за долю суспільства і держави, а отже, маємо право на вивчення мови — рідної і національної.
Підкреслю важливість вивчення української. Я не уявляю ситуації, коли б у будь-якій країні людина не володіла мовою власної держави! Це обмежувало б її права і вибір стратегії життя та праці. Мову треба вивчати, а закон унормовує цю проблему точно і справедливо.
Вивчення української забезпечується через освоєння культури, способу життя українців, засобами спілкування. Однак найбільш ефективно цей процес здійснюється у школі за допомогою вчителя. Підготовка ж учителів, які майстерно, цікаво, захоплююче вестимуть заняття з української мови і літератури у будь-яких школах для дітей будь-яких спільнот, цілком і повністю покладається на відповідальність педагогічних університетів. Оновлення школи здійснить новий учитель, якого має підготувати новий університет.
У нас щорічно відбувається свято української мови. В університеті розробляються методики щодо вивчення мови національних спільнот, провідних світових мов, особливо англійської.
Віктор АНДРУЩЕНКО, ректор НПУ імені М. Драгоманова.
***
П’ятнадцять років тому, зваживши на терезах долі всі «за» і «проти», він залишив високі державні кабінети. Спадкоємний, генетичний педагог, чия мати все життя була сільською вчителькою, а батько — директором школи, у розквіті сил і досвіду обриває свою кар’єру державного службовця першого рангу, щоб втілити поклик душі: віддатися, нарешті, улюбленій справі.
Ця людина — академік, професор Віктор Андрущенко, ректор всім відомого Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, колектив якого — золотий фонд української педагогіки. Без перебільшення, це розумний, дієвий, стратегічно мислячий ректор.
«Любімо всесвіт фізичний, бережімо всесвіт духовний», — перші слова, які промовив новий ректор, переступивши поріг впливового вишу. Разом із колективом він підняв, розширив і оновив його. Хоч складним і важким виявився цей шлях. Паралельно активно займався питаннями широкого міжнародного співробітництва «драгоманівців». Виручали Віктора Петровича тут блискучі організаційні таланти та дивовижна працьовитість.
І досі робочий день він розпочинає за своїм письмовим столом удома о п’ятій ранку, а то й раніше, і вже за кілька годин визрілі плани і помисли обмірковує зі своїми колегами у стінах університету.
З ним цікаво і креативно. Вміє згенерувати важливу ідею, мобілізувати навколо неї однодумців, захопити філософською енергією аудиторію.
Особлива і непроминуща пристрасть В. Андрущенка — розумні книги й музика, зокрема, поезія і українська пісня. Ними він тішиться, в них кохається до нестями. Завжди гаряче підтримує і вболіває за свої студентські обдарування.
Неодноразово ми вдвох за чашкою кави радилися, сперечалися, намічали перспективи діяльності нашої славної університетської літературної студії, якою я керую давно. Неодноразово бував на її засіданнях не весільним генералом, а цитуючи твори майстрів та щиро полемізуючи з молодими літераторами. Вдвох ми впорядкували антологію «драгоманівських» поетів «Протуберанці слова», вдвох написали передмови до неї. А Національна спілка письменників України назвала її кращою книгою літстудійців країни за два минулі десятиліття.
Завдяки титанічним зусиллям поета Дмитра Павличка і за участю ректора, студентів та викладачів університету в Києві з’явився чудовий вишуканий пам’ятник класику української літератури Андрію Малишку. До речі, випускникові університету 50-х років попереднього століття. А на подвір’ї «драгоманівців» велелюдно і хвилююче постав пам’ятник героям-студентам Небесної Сотні, освячений патріархом Філаретом…
А ще В. Андрущенко — президент Асоціації ректорів педагогічних вишів Європи та почесний доктор 15 зарубіжних і вітчизняних університетів.
В останні роки — і в цьому велика особиста його заслуга — університет утвердився як загальновизнаний флагман педагогічної освіти в Україні, науково-педагогічні школи якого дедалі більше привертають увагу європейського співтовариства. Фізика і математика, корекційна педагогіка і психологія, історія, політологія і право, багато інших предметів, за якими ведеться підготовка майбутніх педагогічних кадрів, — і за змістом, і за методикою викладання — стали своєрідним нормативним зразком для інших педагогічних університетів держави. Тут утверджуються партнерські відносини.
А нещодавно тут проводився знаковий міжнародний форум «Світанок Європи: проблема цивілізаційного вибору України». До університету завітали сім президентів різних часів країн Балтійсько-Чорноморського простору, ректори провідних університетів Європи, відомі вчені, діячі освіти, культури і науки, політики, народні депутати. Форум зосередив увагу на пошуку новітніх напрямів та технологій підвищення якості освіти, ефективності наукових досліджень, діалогу університету і суспільства, студентів і громадськості. Як зазначали учасники форуму, університет став своєрідним майданчиком консенсусних практик, утвердження європейських стандартів та цінностей. Він активно включився в реалізацію проекту «Нова українська школа».
Чи все вдалося на довгій ниві? Напевно, ні. Чи траплялися за ці роки помилки у роботі? Напевно, так. Як і в кожного, хто працює. Та не вони визначають суть і глибину цієї постаті. Віктор Андрущенко — один із найуспішніших ректорів Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова за всю його зриму історію. І цей університет — найвища і самовіддана справа його життя.
З роси і води вам, драгоманівці!
АНДРІЙ ДЕМИДЕНКО, поет, народний артист України, заслужений діяч мистецтв України, Народний посол України, академік, професор.
