Половина абітурієнтів Києва та столичної області приїхали з інших регіонів. Водночас лише 5 областей України можуть похвалитись позитивним «сальдо» такої міжрегіональної міграції. Про це йдеться у дослідженні «Рух абітурієнтів між областями України», оприлюдненому на сайті аналітичного центру CEDOS.
Щоб дослідити обсяги переміщення абітурієнтів, автори вивчали дані ЄДЕБО про тих, хто вступав на бакалаврат (або медичну та ветеринарну магістратуру), а також статистику від УЦОЯО про учасників ЗНО. (Щоправда, обмежилися абітурієнтами, які складали зовнішнє оцінювання цього року і яких було зараховано до ВНЗ на денну форму навчання.)
Автори дослідження дійшли невтішного висновку: у деяких регіонах кількість абітурієнтів, які виїхали з області, в 20—30 разів переважає кількість тих, хто приїхав навчатись. Причому виїжджають, як правило, вступники з найвищими балами, які прагнуть потрапити до престижних університетів великих міст.
«...У багатьох областях України є чимало абітурієнтів, які залишили цей регіон, і водночас чимало таких, які приїхали туди на навчання. Однак тільки 5 областей можуть похвалитись позитивним «сальдо» міжрегіональної міграції», — йдеться у дослідженні.
Київська, Львівська, Харківська, меншою мірою — Одеська та Чернівецька області — найбільше приваблюють місцевих абітурієнтів та вступників з інших регіонів.
— Ми не унікальні, — каже автор дослідження аналітик центру CEDOS Ігор Самохін. — Це світова тенденція. Так само, як в Україні вступників приваблюють Київ, Львів, Харків, у Іспанії — Мадрид чи Барселона, в Італії — Рим і Мілан. До такого потужного науково-освітнього центру, як Париж, де сконцентровано кільканадцять великих університетів, з’їжджаються абітурієнти зі всієї Франції. Проте в різних державах це відбувається по-різному. «Децентралізовані» країни — такі як Німеччина чи США — мають багато наукових і освітніх центрів у різних землях чи штатах, які приваблюють вступників.
— Чи треба на це впливати? Можете дати рекомендації уряду або МОН?
— Ми не завершували згадане дослідження рекомендаціями. Це природна тенденція, тісно пов’язана не лише з розвитком освіти і науки, а й з економічним розвитком певних територій. Ми лише зазначили, що містам чи областям, звідки виїжджають найкращі випускники шкіл, варто попрацювати над розвитком цієї галузі та створенням нових робочих місць. Наприклад, щоб місцева влада з регіональними університетами створювали спільні проекти, спрямовані на запровадження стартапів, інноваційних технологій. Після навчання у провідних університетах можна знайти кращу роботу. Тож для абітурієнта переїзд до регіону з більш потужною наукою — це плюс. Для міста, де він народився і закінчив школу, — мінус.
— Спроби утримати абітурієнтів «за місцем прописки» вже були...
— Цього року до них вдалося Міністерство освіти, змінивши умови прийому до вишів. Запровадили так званий регіональний коефіцієнт, на який домножували конкурсний бал вступника. Київ мав найнижчий коефіцієнт, Харків, Львів та Одеса — дещо вищий, решта міст — найвищий. Тобто простіше було вступити, наприклад, до університету в Кропивницькому, ніж у Києві. (Попри це, тільки чверть усіх випускників Кіровоградщини, які вступили 2017 року до вишів, обрали рідний регіон. — Авт.) Від цього виграли окремі міста, наприклад, Чернівці. Наступного року це місто матиме дещо менший коефіцієнт.
Загалом у планах МОН на 2018-й, наскільки мені відомо, зберегти і навіть збільшити регіональний коефіцієнт. Це досить штучний спосіб регулювання, він має свої вади. Дехто каже, що такі преференції сконцентрують у регіональних вишах найгірших абітурієнтів. Тож на далеку перспективу місцева влада має подбати про розвиток своїх територій задля того, щоб не виштовхувати звідти найкращих, та й задля збереження людського капіталу загалом.
«Обласні центри та інші великі міста, які потерпають від цього «відтоку мізків» через низьку якість та корумпованість своїх університетів, ризикують назавжди втратити більшість здібних та активних молодих людей, які могли б змінювати свій регіон на краще», — йдеться у дослідженні.