Можна поїхати навмання в будь-яке село, містечко, райцентр — скрізь почуєш: поклали б асфальт, провели водогін, відремонтували клуб… та мало ще чого зробили, якби були гроші, а їх немає. Проте начальник управління регіонального розвитку та будівництва Хмельницької ОДА Олексій Дьома говорить інше: «Нинішнього року для області передбачено одну з найбільших за останні роки фінансову підтримку з державного бюджету». То як же так може бути?

Грошей багато, але не всі дійшли

Спробуємо розібратись. Як обіцяв уряд, гроші на Хмельниччину мають надійти з Державного фонду регіонального розвитку у вигляді субвенцій з держбюджету місцевим бюджетам на формування інфраструктури об’єднаних територіальних громад, на соціально-економічний розвиток окремих територій і ще — на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження Хмельницької АЕС. Разом це — понад 472 мільйони гривень. Їх на місцях мали би взяти, і по закінченню третього кварталу три чверті мали би бути витрачені. Але насправді все не так.
Почати з того, що не всі обіцяні гроші дійшли. Так, із майже 140 мільйонів гривень із Держфонду регіонального розвитку є лише 64 мільйони, тобто менше половини. А з них освоєно тільки 24,4 мільйона. Хоча фінансування було передбачене більш як для півсотні об’єктів, половина з яких — заклади освіти та охорони здоров’я, решта — заклади культури, для молоді та спорту, майже два десятки об’єктів житлово-комунального господарства тощо. Але по шести з них навіть не завершено процедуру тендерних закупівель, в результаті не використовується 4,7 мільйона гривень.
— Досі не використано жодної копійки з профінансованих державних коштів по дванадцяти об’єктах  більш як на 14 мільйонів гривень, — зауважив Олексій Дьома.
Ще якось можна зрозуміти зволікання, коли інвестиції надходять на масштабні об’єкти невеликими частками, і тому розпочати роботи доволі проблематично. Та це винятки, на практиці здебільшого інші приклади. Так, фінансове замовлення Ярмолинецької центральної районної лікарні було виконано урядом сповна — на технічне переоснащення котельні надійшло 3,4 мільйона гривень. Але вже й холоди на порозі — а на об’єкті не освоєно жодної копійки. А в Ізяславському районі на будівництві сільського водогону так і не змогли освоїти два мільйона готових коштів. В Летичівському отримали 350 тисяч на облаштування сільського стадіону — і гроші так само залягли мертвим капіталом.

Не можеш взяти? Забудь про інвестиції

Коли почали дізнаватись, чому так відбувається, — майже скрізь у керівників знаходяться якісь причини та виправдовування.
Чи не найбільше у цьому процесі пригальмовує частина новостворених ОТГ. Хоча саме активність громад мала би зробити прорив у розвитку територій. І держава не відмовилась від обіцяної допомоги. Для 26 ОТГ Хмельниччини була виділена субвенція на формування інфраструктури в 167 мільйонів гривень. Фінансування проводилось поетапно, але вчасно, і в область вже надійшло понад 111 мільйонів. А освоєно лише… 15,9 мільйона гривень. Залишки цих коштів зависли на рахунках ОТГ і перевищують 95 мільйонів гривень.
Успішно використати гроші поки що змогла лише громада Волочиська. Решта громад «застрягла» в межах освоєння 8 — 50 відсотків від виділеного. Серед тих, кому не вдається швидко і з користю витратити гроші, в ОДА називають Меджибізьку ОТГ. Однак, як запевняє селищний голова Михайло Демків, все заплановане зроблять до кінця року. Мовляв, уже укладений договір на спорудження стадіону, ведуться роботи по прокладанню сільських водогонів, ремонтуються клуб і школа…
І Віктор Васькіський, голова Берездівської ОТГ, якій закидають, що на рахунку зависло 4,8 мільйона гривень, теж налаштований оптимістично: вже скорегували проект свого об’єкта, оголосили тендер на виконання робіт, обіцяють до кінця року з усім справитись.
Але чи справляться? Минулорічний досвід засвідчив, що не всі кошти, які надійшли в область із державного бюджету, вдалось освоїти. І картина повторюється.
Голова ОДА Олександр Корнійчук налаштований рішуче: «Якщо гроші не будуть використані в повному обсязі, очільники територій наступного року нехай навіть не підходять із проханням дати інвестиції на ті чи інші об‘єкти». І в цьому є резон. Обласна влада вкотре звертається до місцевих керівників: якщо виникають проблеми, з якими не вдається справитись самотужки, варто попросити допомоги і поради. Та визнавати власну безпорадність ніхто не хоче.
Область була стовідсотково профінансована з держбюджету за такою статтею видатків, як «субвенція на здійснення заходів із соціально-економічного розвитку територій». На заявлені більш як три сотні об‘єкти надійшов майже 151 мільйон гривень. Але до середини вересня з них було освоєно лише 5,7 відсотка.
Вичерпні пояснення, чому так повільно йдуть справи, так і не довелось почути від голів місцевих рад і громад. Залишається припускати: або розпорядники на місцях не надто вправні, або гроші вже не потрібні?

Вдячні за кожну сотню гривень

Та хто погодиться із останнім твердженням? Щоб хоч трохи поліпшити своє фінансове становище, бібліотеки області взяли участь у конкурсі «17 міні-грантів від АСТАР». Це була соціальна ініціатива громадської організації «Агенція сталого розвитку АСТАР». Переможцями стали сім бібліотек, котрі отримали по… тисячі гривень. Ці гроші вони спрямовуватимуть на розвиток громад. За свій грант у Теофіпольському районі придбають конструктори, ігри, кубики, пластилін, фарби, кольоровий папір і альбоми для занять із дітьми з особливими потребами. Працівники Сокиринецької сільської бібліотеки із Чемеровецького району хочуть на виграну тисячу здійснити свій проект «Зробимо чистою нашу річку» — окультурять берег вздовж сільської річки, щоб там було приємно відпочивати. А активісти з села Сутківці, що у Ярмолинецькому районі, ліквідовуватимуть сільське сміттєзвалище.
Ці приклади свідчать про те, що на місцях активні й небайдужі представники громад навіть за кілька сотень гривень можуть щось зробити корисне. То чому ж так поволі працює механізм, коли виділяються десятки і сотні мільйонів гривень із державного бюджету? От якщо знайдеться відповідь на це запитання, тоді й життя у невеликих населених пунктах буде зовсім іншим.

Ірина КОЗАК.

Хмельницький.