ДО РОКОВИН БАБИНОГО ЯРУ
Як нам загоїть вічну рану?
Цей біль ятриться
вже роки...
Річниця Бабиного Яру –
Трагедії на всі віки.
О, скільки полягло
невинних,
Закоханих в життя
людей...
І яр — єдина домовина
Для жертв людських
й святих ідей.
Надія тліла до останку
У кожного
в жахливу мить,
Та не зійшла зоря світанку
Для тих, що так
хотіли жить.
Щоб осягнуть
безцінну втрату,
Ще скільки треба роковин…
Чому є досі супостати,
Що безліч скоїли провин?!
І злочинів тяжких,
безкарних?
Їх кари меч знайде коли?
Щоб нам сказати:
«Ні, не марно —
За віру й правду ми жили».
Ми будем боронить свободу
І честь, і гідність,
рідний край.
Козацького нащадки роду —
Хоробрі, мудрі, сильні вкрай!
Київ.
