ІСТОРІЯ З КОНВЕРТА
Днями до мене звернулася сусідка із запитанням: «Що таке лінгвоцид?» Зачитую у відповідь цитату зі словника: «Лінгвоцид (мововбивство) —свідоме, цілеспрямоване нищення певної мови як головної ознаки етносу — народності, нації. Лінгвоцид спрямовується в першу чергу проти писемної форми мовлення. Кінцева мета лінгвоциду є етноцид — ліквідація народу як окремої культурно-історичної спільноти, винародовлення етносу».
— А ти поясни мені по-людськи.
— Ну, сусідочко, ти такі питання серйозні зачіпаєш! Убивство мови, її писемного варіанта... От візьми наші запорізькі степи. За часів козацтва тут тільки на Січі була школа джур, навчання драгоманів, похідні церкви. Знищили москалі Січ — і жодної школи Запорізький край не мав і жодного міста не було. Коли ж погнали козаків на Північну війну, будувати Петербург, забрали зимівники запорожців. Заслані та каторжні розпочали будувати міста. Візьми наше Запоріжжя: збудували форт Олександрівськ для військових і форштадт — для будівельників, а українцям заборонено було там селитися — тільки за річкою Московкою. Пролунав наказ Потьомкіна: «Заселить степь всякой сволочью да поболее!» — і почали заселяти чужинцями: німцями-менонітами, болгарами-мусульманами, арнаутами, греками, москалями-старовірами. І жодної української церкви, жодної школи не було. Навіть назву «Україна» було заборонено, натомість видали ярлик: «Малоросія», а сусіди-литвини отримали назву «Білорусія».
— А коли ж перша українська школа в наших степах з’явилася?
— У квітні 1918-го, коли степи Запоріжжя звільнили від чужинської погані українські Січові стрільці під орудою сотника громадянина УНР Василя Вишиваного (Вільгельма фон Габсбурга), у нас з’явилася перша українська школа та перша українська газета «Січ».
— Але ж багато хто стверджує, мовляв, нема різниці, якою мовою розмовляти...
— Річ у тім, що є різниця! Ще вчені Гітлера шляхом багатьох експериментів дійшли висновку, що мовний апарат людини закладається у лоні матері та є генетично обумовленим. Ти ж звертала увагу на дітей, які гаркавлять? Це діти, які починали розмовляти чужою їм мовою, тоді як їхній мовний апарат був налаштований на рідну. Науковці відзначали, що діти, які з нуля вчили чужу мову, до п’яти років частіше хворіють, відстають у розвитку; потім — надолужують. От тільки через втрату етнічного імунітету живуть вони на 10—15 років менше, ніж ті, хто від нуля розмовляв рідною мовою. До речі, нині серед європейців найкоротший вік мають українці та білоруси.
— Виходить, що й у такий спосіб нас убивають? — стурбувалася сусідка.
— Як бачиш, без лінгвоциду неможлива втрата народом історичної пам’яті, етнічного імунітету, національної самототожності. Тому спершу народили міф про колиску з триголовим монстром, потім застосовують асиміляцію, тобто агресивніша нація поглинає інший народ. Народ-раб — чудовий винахід, бо він вимиратиме ще до виходу на пенсію...
Ганна ЧЕРКАСЬКА.
Запоріжжя.
