Серед чотирьох загиблих на Донбасі в «чорний» вівторок, 24 жовтня, українських бійців — 31-річний гранатометник Ярослав Бондар з Вінниччини. Чому мати не повірила у втрату сина?

 

На знімку: один із останніх знімків, надісланих Ярославом Бондарем братові Євгену.


Фото надано автором.


Коли працівники Літинського військкомату повідомили пані Галині сумну новину, жінка здивовано подивилася на них: «Мій Ярослав не в АТО, ви помилилися...» Про цей діалог розповів «Голосу України» друг загиблого Ярослав Бондаренко. Дізнавшись про страшну звістку, відпросився з роботи і весь день був поруч із мамою загиблого.


— Ярослав уже служив на Донбасі, — розповідає Я. Бондаренко. — Повернувся додому. Мати казала, що його, ніби магнітом, манило до колишніх побратимів. Щодня телефонував їм, в Інтернеті визбирував інформацію про події на сході, слухав пісні про наших захисників. Галина Іванівна, старший брат Євген були проти, щоб він знову повертався на війну, казали: ти вже своє відслужив.


Друг загиблого припускає, що Ярослав сказав мамі й братові неправду. Мабуть, запевнив їх, що йде служити в частину, яка далеко від Донбасу. Мама повірила, бо син ніколи не обманював її. Тому для неї повідомлення військових стало несподіванкою.


— Того дня, о сьомій ранку, Ярослав ще розмовляв по телефону зі своєю дівчиною Оленою, — продовжує товариш загиблого. — Вона з Житомирщини. Часто їздив до неї. Гостювала в Літині. Познайомив із мамою. Хотів з нею одружитися. Казав, що мріє мати дітей, що виховає їх патріотами, справжніми українцями. А вже о пів на дев’яту, як повідомили військові, Ярослава не стало.


Співрозмовник розповідає, що він так здружився з Ярославом і Євгеном, що їх трьох називали братами. «Може, Ярослави усі такі — усміхнені й справедливі, — каже Бондаренко. — Бо саме таким був мій друг. Як боляче, що його не стало».


Ярослав Бондар спочатку навчався у Літинській школі №2, пізніше перейшов у школу села Селище, що поруч із райцентром. «Пам’ятаю цього учня, бо був дуже вихований і уважний до інших, — згадує завуч Селищанської школи Антоніна Заєць. — Такий само його брат. Коли зустрічаюся з їхньою мамою, дотепер запитую про її синів. Ви ж розумієте, що далеко не всіма своїми колишніми учнями вчитель цікавиться».


21 вересня Ярослав Бондар підписав контракт із Збройними Силами. Служив гранатометником у відділенні штурмового взводу однієї із частин, що перебуває у зоні бойових дій.


«Як зараз бачу перед собою цього чорнявого хлопця, — каже селищний голова Літина Анатолій Бичок. — Ми надаємо матеріальну допомогу хлопцям, які йдуть на службу. Ярослав приходив отримати кошти. Після цього потиснули один одному руку. Дуже шкода. Співчуття матері, рідним».


Пан Анатолій каже, що чекають, поки тіло доставлять до Літина. Поховають відважного земляка на центральному кладовищі — на тому місці, яке виберуть рідні.


Щирі співчуття матері, братові, рідним загиблого...

 

Вінницька область.