Така чарівна і така проста... Загинула Аміна Окуєва. Вічна пам’ять великому патріоту і вірній дочці народу! Її вбили вороги під Києвом. Вони розстрілюють нас в Україні, на нашій землі! Жорстоко, підступно, у спину, з кущів! Загинула. Все решта, хоч що скажи, — банальність. Крім одного! Йде війна... Жорстока, кровопролитна. Вона вже підібралася до наших домівок, до нас — безпечних і видивляється-вишукує нові жертви!
Кажуть, вона досконало володіла всіма видами зброї. Знала, коли досить живого й правдивого слова, а часом покладалася на снайперську гвинтівку! Як тяжко і незвично втрачати молодих, яким, здавалося б, ще жити і жити, народжувати й виховувати дітей, розбудовувати державу.
А ми... Невже ми нічого так і не навчимося? Невже нам потрібні нові й нові жертви, аби ми почали діяти!? А може, світла і вічна пам’ять про Аміну й стане тим поштовхом, що, нарешті, розбудить наш спротив і народний гнів? Світла пам’ять Аміні. Сил, терпіння, обережності — Адаму. Спочивай у мирі, Аміно...
Тетяна ГОНЧАРУК.
Вишневе
Київської області.
