— Зачекайте хвильку — приберу папери. Я тут казку дописую. Новорічну.
— А про що буде казка?
— Про дитячі мрії.

Викладач-волонтер із Польщі Рената Шенявська.

На знімку (зліва направо): вчитель  української та польської мов Ліна Ляпіна, директор школи № 23 Олександр Ігнатов та завуч  Ганна Долматова.

Із такого несподіваного діалогу розпочалося наше знайомство з Олександром Ігнатовим — директором київської 23-ї спеціалізованої школи І—ІІІ ступенів із поглибленим вивченням англійської мови. Проте дорослі й діти мають тут спільну мрію — зробити так, щоб наука не була нудною. У старшій школі впровадили багатопрофільне навчання — за лінгвістичним або мистецьким напрямами. Усі основні й додаткові заняття фінансує міський бюджет, розповідає завуч Ганна Долматова. Школярі 10—11-х класів із задоволенням шліфують свої таланти у «Театральному класі» під керівництвом «нетипового» директора, який встигає керувати будівництвом (поряд зі старим зводять новий корпус закладу), писати новорічні сценарії, викладати акторську майстерність і залучати до цього експерименту педагогів Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого та колег із-за кордону. 
З 1-го класу в школі викладають англійську, а з 5-го — ще й другу іноземну — польську.

— Знайти викладача польської — величезна проблема, — зізнається директор. — Ми зверталися і до Київського національного університету імені Т. Шевченка, і до інших вишів. Випускників не цікавить робота у школі. Довелося підготувати такого фахівця у своєму колективі. Пані Ліна Ляпіна за фахом — вчитель української, а тепер — ще і польської. Відвідувала мовні курси, має сертифікат на підтвердження знання іноземної.  Вона навіть пише польською вірші! На уроці присутні два педагоги. Ліна Миколаївна працює у парі з носієм мови — пані Ренатою Шенявською, яку за сприяння Спілки поляків України до нас відрядив ORPEG (Центр розвитку польської освіти за кордоном). Нам пощастило: пані Рената протягом року на волонтерських засадах працюватиме асистентом учителя, надаватиме методичні рекомендації.
Завдяки пані Ренаті у школі з’явився факультатив «Польський театр». У закладі працює дитячий театр «Пролісок», який за 10 років свого існування став лауреатом численних українських і міжнародних театральних фестивалів і має звання народного художнього колективу, свого часу привіз Гран-прі з польського міста Білгорай. Разом із пані Ренатою нещодавно діти розбирали пісню «Акерманські степи» на вірші Адама Міцкевича в перекладі Юрія Андруховича, яку виконують спільно український гурт «Гайдамаки» і польський письменник Анджей Стасюк.
У листопаді учні 23-ї школи відвідають РП. Це — нагорода за перемогу у конкурсі «Абетка польського класу», який проводив фонд «Свобода і демократія» за фінансової підтримки міністерства закордонних справ РП в межах конкурсу «Публічна дипломатія-2017». Спочатку учні мали надіслати організаторам малюнок на тему «Як я уявляю польську незалежність».
Потім шкільні колективи отримали фінансову допомогу — по 1200 злотих — і завдання змінити освітній простір так, щоб максимально сприяти вивченню польської мови та культури. «Буквально за три тижні на початку навчального процесу ми створили новий кабінет польської мови, — розповідає директор. — Поставили нові парти, забезпечили кабінет ноутбуками для школярів, придбаними за сприяння управління освіти Деснянського району, за рахунок міського бюджету. Купили стелажі, наочні посібники, переносний екран. Створили бібліотечку полоністики — книжки нам передали діти й викладачі з політехнічного ліцею міста Лодзь, із яким ми співпрацюємо. Від фонду «Свобода і демократія» отримали навчальні ігри, інтерактивні карти, книжки. З базовою навчальною літературою проблем не було — польську мову наші діти вивчають за українськими підручниками, виданими ще 2015 року. За державний кошт. Їх можна безплатно закачати на ноутбук. Паперовими підручниками восьмикласників і старших забезпечило наше управління освіти. П’ятий, шостий і сьомий класи — фонд «Свобода і демократія».
У  цій школі  парти стоять не у звичному порядку, а кількома острівцями, щоб діти могли під час уроку працювати в групах і спілкуватися один з одним. Малюкам дозволяють малювати крейдою на стінах, а у класах замість шкільної дошки — пофарбована спеціальною фарбою стіна, на якій можна малювати і до якої чіпляються на магнітах різноманітні наочні посібники. Малюкам дозволяється посеред уроку ходити по класу. Навчання відбувається здебільшого в ігровій формі, цікаво і без жодного примусу. 
Ми зазирнули до одного з класів і потрапили на урок, присвячений Дню незалежності Польщі, який наші сусіди відзначають 11 листопада. Пані Рената каже, що наша школа відрізняється від польської надмірною кількість учнів у класах. До того вона рік працювала у Казахстані. До Києва вирушила із задоволенням, бо «дуже хотіла побачити, як тут, в Україні». Її бабця мешкала на околиці Житомира, але виїхала до Польщі ще до Другої світової. Спілкуючись із учнями та колегами, гостя потроху вивчає українську: «Як там у вас кажуть: обережно, двері зачиняються? (розмовляє з помітним польським акцентом)». Зізнається, що їй подобається наша підземка: «У Варшаві метро більш нове (дві гілки) і не таке глибоке. А в Києві — метро з історією».
Наприкінці уроку діти під керівництвом пані Ліни повторюють польські слова ввічливості: привіт, доброго дня, до побачення, перепрошую, дякую.
П’ятикласники студіюють мову лише два місяці, але вже встигли вивчити найголовніші в житті слова, які чомусь так важко даються деяким дорослим.

Анна ЛУКАНСЬКА.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.