Як і в законодавстві, в аналізі політичного процесу важливе «визначення термінів». Коли ми звично й заслужено лаємо Раду за низьку продуктивність, нікчемну дисципліну чи безвідповідальність, то це лише половина правди. Адже колективна відповідальність дуже вигідна тим персонажам, до роботи яких у нас мало б виникнути найбільше питань. Дозволю собі непопулярне висловлювання: минулого тижня парламент працював відповідально й ефективно, хоча, на жаль, виконано менше, ніж могли, через абсолютно конкретних депутатів, які традиційно занедбали свою роботу й тим відверто зневажили свого виборця. Саме їх ми маємо вирахувати, запам’ятати й більше ніколи не підтримувати. А парламенту іноді слід висловити подяку за виконану роботу.
Минулого тижня, попри хронічну нестачу голосів, у Раді схвалили чимало визначальних рішень. Найперше це: новий закон про прозору приватизацію, закон про житлово-комунальні послуги, комплекс актів про державну підтримку кінематографа, проекти, спрямовані на протидію торгівлі людьми й на захист економічної конкуренції, зміни до цьогорічного бюджету тощо. Ще привели у відповідність до Конституції закон про державну службу й у першому читанні ухвалили Виборчий кодекс із системою відкритих списків. У попередніх скликаннях цього переліку вистачило б для позитивної оцінки цілої сесії. Зате звично провалює Рада свою рутинну частину роботи.
Поточний тиждень має відзначитися не меншим масштабом рішень. Насамперед, це схвалення в першому читанні закону про Державний бюджет на наступний рік. Попри окремі критичні заяви політичного плану, кошторис країни не викликає значних застережень у депутатів і експертів. Прислужитися цьому могло стабільне економічне зростання та якісна підготовка документа. В наступний рік країна має шанс увійти з якісно розрахованим бюджетом, а це одне з головних завдань уряду й парламенту.
Бурю дискусій викличе законопроект про основи державної політики стосовно окупованих територій. Є спроби внести в нього положення, які виходять за межі повноважень Ради, але загальна дискусія поки ведеться в конструктивному руслі й можна сподіватися на адекватний результат.
За політичними дискусіями загубилася надзвичайно важлива подія — склав присягу новий склад Верховного Суду України. Його звично кілька місяців огульно обливали брудом, але напередодні присяги критики чомусь замовкли, оскільки розуміють — реальність найкраще спростовує спекуляції. Їм так і не вдалося законсервувати існуючу ситуацію, здійснено перший етап судової реформи. Після двох наступних — щодо апеляційних та місцевих судів — маємо отримати реальну судову гілку влади. Без цього на нормальний розвиток держави годі сподіватися.
Стрясали нас численні скандали й тривожні новини, але й вони не призводять до безвихідних ситуацій. Ми наслухалися чимало гидотних звинувачень на свою адресу від давніх друзів з Польщі. Але дедалі більше видається, що антиукраїнська істерія — це лише захисна тактика ряду польських політиків-лузерів, які стараються відвернути увагу від своїх внутрішніх і зовнішніх поразок. Усе це вкрай образливо й несправедливо, але хтось має бути мудрішим. Думаю, що підсумком наступного тижня має стати проведення консультацій президентських радників та підтвердження візиту президента Польщі в Україну.
Спроби розігріти протестні настрої під надуманими лозунгами остаточно змаргіналізували їх організаторів. Після такого фіаско учасники поспіхом розходяться по домівках, щоб не ганьбитися, якщо вони, звичайно, є незалежними, а не проплаченими виконавцями чиєїсь волі. «Кемпінг» під Радою, попри обіцянки, так і не зник…
Зате недооціненою політичною подією тижня став з’їзд партії «Народний фронт» і заява про відновлення самостійної політичної діяльності. Мізерні рейтинги можна подолати чіткою і продуманою стратегією. НФ має шанс зайняти досі вільну нішу основної правої політичної сили. На правій ідеології спекулюють різні партії, але в підсумку повертаються до популізму й лівацьких ідеологій. Якщо Фронт зуміє сумістити праву ідеологію з конструктивністю, то матиме політичне майбутнє та зможе зіграти свою позитивну роль у майбутньому України.
Найгірша новина, яка поки що не передбачає «світла в кінці тунелю», — це колосальна криза нових антикорупційних органів. Самодискредитація цих структур уже перевищила межу здорового глузду, а вибірковість розслідувань та цілковита заполітизованість свідчать про назрілу потребу перезавантаження. Шкода, бо без реальних інструментів подолання корупції сподіватися на сталий розвиток країни — годі. Так само не за-працював політичний механізм запуску Державного бюро розслідувань. Можливо, варто, як і з законом про держслужбу, зробити пару кроків назад і повернутися до давніх і перевірених методик?
Багато говорилося про так звані «Paradise Papers», і все це вірно й актуально, от тільки взнали ми лише про власників тих офшорних компаній, які працювали під власними прізвищами й не дуже криючись. Біда в тому, що справжні злочини, пограбування бюджетів своїх країн, відмивання коштів криється у тих 90% записів, які навряд чи будуть розшифровані через десятки фірм-прокладок і посередників.
Щоб завершити з негативами тижня — маємо зростання ескалації на сході, ворог знову демонстративно застосував «гради». Напевно, так готувалися до зустрічі Путіна з Трампом. Переговори врешті були зірвані, а побіжну коротку розмову на ходу російський агітпроп старається розкрутити до вселенських масштабів.
На противагу маємо заяви на підтримку України з НАТО та розроблений в Литві «план Маршалла» для України.
Але найкращі підсумки й найбільше схвалення можемо отримати лише там, де самі добиваємося результатів. Діяльність КМУ щодо запровадження реформ отримала схвалення на Комітеті міністрів Ради Європи. Також і Президент підтвердив, що прогноз сталого економічного зростання не є голослівними припущеннями, а базується на реальних економічних підставах. Тож, попри всі бурі, ми таки розвиваємося та рухаємося вперед.
Тарас ЧОРНОВІЛ, політолог і незалежний експерт.
