Наприкінці жовтня на Полтавщині відбулися вибори голів одразу дванадцяти новостворених об’єднаних територіальних громад. А через тиждень, уже в листопаді, також уперше обирали керівників і в шести старостатах, тобто колишніх сільрадах, Глобинської ОТГ, яка була створена ще два роки тому. Тож загальні тенденції подібних перегонів простежуються досить чітко.
Одразу впадає у вічі те, що майже половина потенційних виборців (а в згаданих старостатах навіть більше половини) цих перегонів у найближчих до себе територіальних утвореннях узагалі «не помітила». Бо середні показники явки на виборах становили відповідно 51,5 і 46,47 відсотка. Тож, як бачимо, сьогодні далеко не всі вірять у те, що «революційні» новації адміністративно-територіальної реформи здатні змінити їхнє реальне життя на краще.
При цьому в абсолютній більшості об’єднаних громад і старостатів перемогли діючі очільники, тобто обрані раніше голови сільських і міських рад. Часи, коли можна було «виїхати» лише на критиканстві, порожніх обіцянках чи харизмі лідера певної політичної сили вже минають. Земляки оцінювали передовсім реальні результати вже виконаної роботи. А за умов, коли саме децентралізаційні зміни повернули у місцеві громади значні кошти (а значить, незрівнянно більші можливості для ремонту доріг і соціально-культурних об’єктів, освітлення вулиць тощо), змагатися з діючими провідниками «неофітам» було дуже важко...
Більшість голів-переможців під час виборчої кампанії позиціонували себе позапартійними кандидатами-самовисуванцями. Це зумовило навіть анекдотичні ситуації, коли після підрахунку голосів місцеві осередки відомих партій улаштовували публічну «жабомишодраківку» в ЗМІ стосовно того, хто з них більше підтримував позапартійного кандидата і, власне, чий він самовисуванець...
У цьому контексті не менш показовим є феноменальний результат перегонів, який неможливо перевершити, в одній із новостворених ОТГ області. Голову там обирали з одного кандидата. На дільниці прийшло понад 76 відсотків виборців (цей показник — найвищий у регіоні), котрі одностайно проголосували за того єдиного претендента. І за його політичних соратників — 22 кандидатів у депутати, які були висуванцями однієї партії. Тобто абсолютно всі (!) виборні місця в цій раді посіли повпреди однієї політсили. Невже її там так люблять?
Однак таємниця тієї «безмірної любові» розкривається просто. Саме цю політсилу сьогодні представляє реальний «хазяїн» того краю — місцевий земельний магнат, який, скажімо так, «патронував» уже не один виборчий процес. І вчора та позавчора представляв зовсім інші партії — саме ті, з якими його нинішня «політсимпатія» найзатятіше воювала... Однак і тоді фактично «його» виборці голосували за ті партії та їхніх кандидатів. Адже згаданий «хазяїн» — власник потужного агробізнесу — платить місцевим селянам чи не найвищі в області відсотки за їхні земельні паї і таку само зарплату...
Підготував наш полтавський власкор Василь НЕЇЖМАК.
