Бажаючих одержати українське громадянство в Луганській області втричі більше за тих, хто від нього відмовився

 

Цей факт ламає стереотип, що склався, про те, немовби з початку бойових дій у Луганській області спостерігається великий міграційний потік. Щоправда, в 2014 році багато мешканців Луганська їхали до Російської Федерації, але здебільшого тікали від війни, від руйнувань, тікали через страх за своє життя, життя дітей і батьків, плануючи перечекати на тій території складні, смутні, а від цього небезпечні часи. Виїхали, але повернулися. Як показало життя, там, на чужій землі, вони не потрібні. У Луганську — квартира, будинок, в окремих випадках — невеликий бізнес. Починати усе спочатку багатьом не до снаги.

— Якщо наш регіон порівнювати, скажімо, з Львівською областю, то міграційний процес населення там буде активніший десь в 2,5 — 3 рази, — пояснює начальник управління Державної міграційної служби України в Луганській області Юрій Скіртач. — На це, зокрема, вказує кількість виданих там закордонних паспортів і в минулі роки, і зараз. Цьому є своє пояснення. Населення західних регіонів країни більше їздить до європейських країн, для чого необхідний закордонний паспорт. Жителі нашої області переважно мігрують до сусідньої Росії, і закордонний паспорт при цьому не потрібний. Тож наші відомості про міграційні процеси в області будуть неточними. Більш повну інформацію, гадаю, можуть дати прикордонні служби, котрі фіксують кількість громадян, які перетинають кордон. Але можу сказати, що великого міграційного потоку в нас не спостерігається. Починаючи з 2010-го, виїзд населення області на ПМП в інші держави рік у рік стабільний.


Пояснюючи цей факт, очевидно, треба враховувати й ту обставину, що територія, контрольована українською владою, сьогодні більше представлена сільською місцевістю. А це значить, що люди прив’язані до землі й не хочуть її втрачати. Населення промислових міст — Сєвєродонецька, Лисичанська та Рубіжного виїжджає на заробітки в основному до Росії, але на певний час, на сезон, тому жодних міграційних документів не оформляє. Поки існує договір між Росією та Україною, достатньо внутрішнього паспорта. Щоправда, останнім часом з’явилася тенденція збільшення кількості бажаючих покинути нашу країну, але ситуація не критична. Скажімо, за дев’ять місяців громадянство інших країн прийняли всього 76 чоловік дорослих плюс 17 дітей. На постійне місце проживання до Росії виїхало 33 особи, до Білорусі — 9, до Ізраїлю — 7, до Казахстану — 13, до США — 2. Як бачимо, до Росії їде не так уже і багато людей. Переважно це ті, хто, як правило, має там коріння. Другий варіант — наявність хорошої перспективної роботи зі своєї спеціальності. Але в цьому плані щастить усього одиницям.


В умовах розмежування області в міграційної служби, зрозуміло, з’явилися проблеми. Будь-яке оформлення документів, насамперед передбачає ідентифікацію особи. Це перш за все стосується безпеки людини, щоб її документами не могли скористатися зі злочинно корисливою метою. Коли все нормально, всі архіви та обліки під рукою — проблеми не з’являються. У кожної людини є свій, скажімо так, «слід»: факт народження й одруження підтверджують свідоцтва, видані органом юстиції, одержуючи перший паспорт, людина заповнює так звану форму №1, яка постійно зберігається за місцем видачі цього документа. Словом, уся інформація накопичується, і її легко відстежити. Але в нинішніх умовах, коли існує лінія розмежування, коли всі органи влади України перебувають по правий берег Дінця, а ідентифікувати потрібно людину, яка перебуває на території, непідконтрольній українській владі, — з’являються труднощі.


— Ми обслуговуємо також і жителів неконтрольованої території області. Але в нас немає документів, що підтверджують особу громадянина, оскільки всі архіви залишилися на тому боці, — розповідає Юрій Скіртач. — Законодавчий документ, який би визначив механізм дій у таких умовах, ще не прийнято. Щоб ідентифікувати людину, ми, наприклад, просимо пред’являти додаткові документи, що завірені органами влади України та підтверджують особу. Це можуть бути, приміром, студентські, військові квитки, інформація з банку та ін. Крім того, користуємося реєстром виборців, який також містить інформацію. Робота, як ви помітили, проводиться велика, і для цього потрібні й час, і людські ресурси.


— Чи є випадки, коли громадяни іноземних держав приймали українське підданство?


— За дев’ять місяців поточного року за різними статтями отримання громадянства України оформлено 258 осіб. Це вихідці з різних країн і передусім із Росії та Білорусі, а також з Киргизстану, і навіть один із Палестини. Людей не лякає обстановка в області, пов’язана із проведенням АТО. Вони обирають Луганщину.

Луганська область.