Відновлення рибної галузі потребує законодавчих змін

Ще 10 років тому українські бджоли ледве гули. Але після приходу до влади людини, хобі якої була пасіка, сталося диво — нині за експортом продуктів бджільництва наша країна посідає провідне місце у світі!
Минулого літа Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман завітав до Національного університету біоресурсів і природокористування (НУБіП) України з приводу чергового ювілею цього вишу. Та, оглянувши виставку досягнень, із сумом зазначив: «Рибна галузь у нас, на жаль, у повному занепаді. Просто не знаю, що з цим робити!».
Стан справ у рибній галузі нашої країни справді не найкращий. За часів незалежності кількість садкових ліній для вирощування риби скоротилася на 90 відсотків. Якщо у 1991-му українці з’їли майже 24 кілограми риби на душу, то минулого року, за даними представництва ФАО ООН в Україні, — лише вісім. За шість місяців минулого року в Україні видобуто лише 30,3 тисячі тонн водних біоресурсів, водночас за цей само період імпортовано понад 150 тисяч тонн.
Наша країна має чи не найбільший природний потенціал в Європі з вирощування рибної продукції, але нині вирощується лише 30 кілограмів риби на гектар водної поверхні (для порівняння: цей показник у Польщі становить 60 кілограмів, а в Угорщині — 150).
До такого стану речей українське рибне господарство рухалось поступово, дедалі більше відхиляючись від загальноєвропейського та навіть загальносвітового тренду сталого розвитку. Законодавство загального характеру, зокрема в частині водо- та землекористування, орендних відносин, дозвільної системи, ухвалювалось та ухвалюється без урахування особливостей ведення рибництва та рибальства. Програми розвитку аграрної економіки, села та сільських місцевостей, у тому числі в частині надання безповоротної державної допомоги та пільгового кредитування, повністю ігнорують такий вид аграрного бізнесу, як рибництво.
Державне фінансування такої надважливої для рибної галузі програми, як штучне відтворення водних біоресурсів, відбувається в обсязі, який не покриває і половини реальної потреби. Одна з головних причин такого стану полягає в тому, що керівництва сільськогосподарської галузі, Кабінету Міністрів не розглядають рибну галузь як важливий елемент у системі формування продовольчої безпеки держави.
Не так давно тепер уже колишній очільник аграрного відомства публічно заявляв: «Що ви мені про вашу рибу, коли бджоли приносять до державної казни мільйони доларів!». 
Рибна галузь України, крім унікальних водних ресурсів, має ще й потужний прошарок досвідчених фахівців. Але, на жаль, з незрозумілих широкому загалу чинників керувати галуззю останнім часом призначають людей, які дуже далекі від рибництва та рибальства. 
Таке поняття, як марикультура, у нас просто перестало існувати. Якщо до Жовтневого перевороту минулого століття з території України щорічно експортували до Європи понад два мільйони устриць, то нині відбувається зворотний процес — ми змушені їх імпортувати. Чому?
Крім суто чиновницьких перепон є ще й певні законодавчі колізії. Значна частина морського узбережжя країни має природоохоронний статус. По суті, задля розв’язання проблеми потрібно зробити просту річ — внести поправки до закону і дозволити на узбережжі морів вирощувати молюсків та інших гідробіонтів в умовах аквакультури. Також законодавча база, що регламентує рибогосподарську діяльність в Україні, потребує істотної корекції. 
Існує кричуща невідповідність з європейськими нормами правил забору біологічного матеріалу для отримання ветеринарної експертизи. Наприклад, цього року одне з потужних рибних господарств з Одещини вперше виробило 10 кілограмів осетрової ікри. Щоб отримати дозвільні документи, потрібно пройти експертизу. Так от, фахівці держпродслужби почали вимагати для аналізу 3,5 кілограма ікри! Керівництво асоціації «Українська аквакультурна спільнота» звернулося до голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів В. Лапи із проханням врегулювати цю проблему, але «віз і нині там».
Щоб відновити вітчизняну рибну галузь, необхідно об’єднати зусилля влади і громадських організацій. Хоч як це дивно звучить, але для того, щоб у наших водоймах заплескався короп української рамчастої породи та експортована риба стала справді золотою, теж потрібна політична воля.

Юрій ЯРЕМЕНКО,
виконавчий директор асоціації «Українська аквакультурна спільнота».