Для початку картинка з минулого: після виступу заїжджого лектора два дідугани виходять із сільського клубу й обмінюються враженнями.

— Оце лектор так лектор. І як балака! — зітха один.

— Справді, — погоджується другий. — Я слухав, аж упрів. Щоправда, мало що второпав. Зразу видно вчену людину.


Звичайний несмак чи щось значно гірше


Часом і я, читаючи газети, слухаючи передачі по радіо та телебаченню, натрапляю на незрозумілі слова та вислови. Так, у виданні, розрахованому на широкого читача, надибую статтю з ось такими «перлами»: «парадокси політичного дискурсу», «ситуативна гнучкість глосарію», «писати про аберації», «радикальний перегляд тезаурусу», «прагнення до сецесії», «негативні конотації», «живлюють симулякр», «пошук надійних ідентитетів» тощо.


«Словник іноземних слів» (далі — СІС), виданий у Києві 1951 року, дещо підіймає завісу над цими таємничими письменами, бо пояснює: дискурс — логічне міркування, глосарій — словник застарілих слів, аберації — відхилення від істини, тезаурус — скарб, сецесія — відступництво. Проте конотації, симулякр та ідентитети й цьому словникові виявилися не по зубах. Тож виникло запитання: як це так вийшло, що, за висловом одного з дідусів, «учена людина» досі не осягнула простенької істини, що до пересічних українців треба звертатися зрозумілою мовою.


На жаль, на іноземну болячку хворіє й чимало інших авторів. Ось ще кілька випадків із зловживання чужоземщиною, яка робить загадковими принаймні для більшості читачів смисл написаного чи сказаного:


«Треба вибудовувати довіру з багатьма «стейкхолдерами» країни».


«Автор ідеї документального перформансу».


«Мордор розвалять здатні до ризику».


«Персонаж фактично проходить ініціацію».


«Почали роботу зі створення шести кластерів».


Жодного з виділених слів у СІС, як і в одинадцяти томах «Словника української мови» (Київ, 1970—1980 рр. видання) немає. Мої онуки Ярослав та Святослав, учні однієї з київських шкіл, які вивчають англійську мову, теж не змогли пояснити смисл цих загадкових слів.


Пошуки смислу разом з онуками


Проте далі з підтримкою словників та онуків справа пішла успішніше. Наводжу ще низку прикладів, що зустрілися в ЗМІ:


«До буккросингу долучився й міський голова». Бук — книга, кросинг (англ.) — перетинання. В інформації мовиться про обмін книжками серед зацікавлених читачів. Тож чи не краще сказати це по-нашому: «мандрівна книга», «книга з рук до рук» чи «безплатна радість» тощо.


«Йдемо паралельними треками, наближаючи визволення». Трек (англ.) — доріжка для спортивних змагань. Тож краще писати: «стежками» чи «шляхами», бо визволення на спорт не схоже.


«Декомунізація — це не модний тренд, а суспільний процес». Тут ідеться про тенденцію.


«Так званий марш рівності, чи то прайд». Мої юні асистенти знають, що прайд — це зграя диких тварин. Чи годиться прирівнювати до них людей, нехай і збоченців?


«Прислухатися до світових лідерів, а не до власних лузерів». Цьому слову є чудовий український відповідник — невдаха. То чому б так і не написати?


«Презентували офіційний саундтрек та постери». Для чого тулити цю чужоземщину, коли є українські відповідники — мелодія та плакати?


«Працюють з виробниками й дистриб’юторами фармацевтичної продукції». Тут мовиться про звичайних постачальників.


«Головним ньюсмейкером країни залишається прокурор». Тобто прокурор став головним творцем новин.


«Введемо податкові стимули в нові виробництва, науки та хай-тек». Тут йдеться про високі технології.


«У кожному виші були свої кейси боротьби з корупцією». Тут кейси — місткості з інформацією, яка сприяє успіху в боротьбі.


«Олігарх має свої медіа та блогерів». Йдеться про поширювачів інформації в Інтернеті.


«Офіційний акаунт України Твіттер завдав удару». Акаунт — віртуальна сторінка в Інтернеті з відомостями про конкретну особу.


«Якби ми реалізували цю ідею, боти не втримали б ситуацію». Мовиться про інтелектуалів віртуального простору.


«Моніторинг» відповідальності соцнормативів реальним обсягам користування». В нашому випадку це — тривале спостереження.


Перекладацькі несподіванки


Наші спільні з онуками пояснення, можливо, у чомусь неточні, бо словники виявилися явними слабаками перед засиллям громадян, які хоча б у такий спосіб прагнуть європеїзуватися. Проте пошуки українського смислу в чужоземних словах часом призводять до курйозів. От, скажімо, зрідка в нашій мові з’являється слово «троль». У словниках його пояснюють так: у скандинавів це надприродна ворожа людям істота. У нас же троль українізувався й перетворився на сатирика, вороже налаштованого до недругів свого господаря.


«Багато європейських топ-політиків є друзями Путіна», — пише одне з видань. Пригадую давнє: у віршованих казках О. Пушкіна є вислів: «конский топ», тобто луна від удару копит об землю. У теперішніх же українських текстах приставка «топ» означає високу чи щонайвищу якість. Але звідки ця приставка виринула, опинившись у нашій мові? Згадані словники дають розгадку: топ (англ.) — вершечок щогли корабля. Важко зрозуміти, чим наші приставки «най» та «щонай» не вгодили вимогливим користувачам українською мовою, що вони тулять до неї чужоземний «топ».


«Відкрито музей, в експозиції якого є реліквії від доісторичної доби до артефактів ХIХ століття». Словник додає: (лат.) — штучно зроблений, штучно викликаний в організмі процес або утвір. А ми це слово віднедавна почали використовувати в значенні археологічних знахідок. Хоча сенс у цьому є, адже знахідки ці здебільшого створені руками людей далеких епох.


«Пам’ятаємо всі законодавчі рішення, які ініціювали члени українського кокусу».


Якщо йдеться про наш парламент, то чи варто вживати до його назви смішні для українського вуха іноземні синоніми?


«Хаб об’єднає роботу семи держорганів та установ». Тільки байдужий до мови не почує в цьому слові щось від нахабного чи похабного. Тим часом є цілком пристойна йому заміна — центр.


І нарешті останнє. У ЗМІ дедалі частіше почали вживати слово «гаджети». Наприклад: «Тут можна відпочити, забути про свої гаджети» — пише одне з видань. Мої словники щодо цього слова мовчать з тієї причини, що під час їх виходу у світ цих винаходів людського розуму ще не існувало. Але онуки підказали, що йдеться про наші кишенькові супутники — мобілки та смартфони. А тепер заради жарту розчленуйте це іноземне слово на три українські — і що виходить? Якийсь сюрреалізм!


Висновки


Нашій солов’їній тисячу літ. Проте за останню чверть століття на її долю випало чимало випробувань. Через засилля іноземщини мова в багатьох ЗМІ подекуди стає малозрозумілою, втрачає чистоту й прозорість, не кажу вже про поетичність. Тож якщо мешканець села після тривалого перебування в місті повернеться додому й почне в звичному колі знайомих сипати чужоземщиною так, як це дозволяють собі деякі ЗМІ, то друзі, наслухавшись такої балаканини, зроблять невтішний висновок: земляк стерявся розуму!


Напевне, деякі опоненти розцінять мої міркування як надто категоричні та прискіпливі. Тож я їм скажу так: дорогі мої, хіба можна бути спокійним, бачачи, що ми, українці, потрапили в біду? Адже притягнутий до рідної мови іноземний мотлох робить її мало придатною для спілкування й одержання інформації. З другого боку, розумію, що окремі іноземні слова, саме ті, що іменують нові поняття, є корисними й можуть послужити будівельним матеріалом для збагачення нашої мови. А ті іноземні слова, що мають українські відповідники, треба без жалю вилучати з ужитку, а фейлетоністів запрошувати до нещадної критики любителів мовної тарабарщини. Панове, не передаваймо куті меду, адже мова будь-якого народу має бути принаймні зрозумілою. 

Опанування іноземними мовами варте високої похвали, проте одночасне псування української є ознакою глибокого невігластва або навіть інтелектуального хуліганства.


Вважаю, що засилля в нашій мові чужоземщини відбувається на тлі недавньої московської ненависті до солов’їної. Москва добре знає, що в кожному слові мови закодовано українську непідлеглість будь-яким окупантам. Проте сьогодні ця східна ненависть дає ость такі несподівані західні рецидиви. Тим часом наша мова варта щирого захоплення й любові. Для порівняння візьму кілька синонімів, що стосуються жінок. Ось вам приклади російською мовою: беременная, в положении, брюхатая, і українською: вагітна, при надії, в благословенному стані. Відчуваєте докорінну різницю між азійським та європейським менталітетами? Тож пожаліймо своїх читачів та слухачів, не переходьмо з гарної української на тарабарщину!


В українців є і завжди будуть три найголовніші святині: Дніпро-Батечко з притоками, Україна-Ненька з ланами, горами та морями, а також Рідна Мова з діалектами. Ці святині ми всі маємо утримувати в чистоті й оберігати як найвищі духовні цінності.