Затримання і обвинувачення в шпигунстві українського журналіста Павла Шаройка, а також оголошення персоною нон ґрата дипломата Ігоря Скворцова понизили рівень довіри між країнами. Як заявив посол України в Білорусі Ігор Кизим в інтерв’ю білоруському «Єврорадіо»: «Після цього випадку навіть окремі візити перенесені були. І якщо у вас буде засідання ПАРЄ, то наші депутати можуть ухвалити рішення обмежити кількість делегації… Це негативно вплине на розвиток усього співробітництва.

Я дуже сильно сподіваюся, що все це скоро закінчиться… Нам потрібно відновити рівень довіри, який сильно впав після інцидентів останнього часу: і з Павлом Шаройком, і з Павлом Грибом».

Що стало реальною причиною загострення дипломатичних відносин між Україною і Білоруссю та чого очікувати в найближчій перспективі? З таким питанням «Голос України» звернувся до керівника аналітичних проектів компанії БелаПАН Олександра Класковського.


— Шпигунський скандал став тільки апофеозом. Негатив у двосторонніх відносинах накопичувався і сягнув критичної маси. Тому зараз — такий ось вибух емоцій.


А на цей негатив спрацювало й викрадення Павла Гриба в Гомелі в серпні (судячи з усього, це зробила ФСБ), і білорусько-російські навчання «Захід-2017», і голосування Мінська в Третьому комітеті ООН проти резолюції про права людини в Криму, і низка інших подій. Тих подій, які, зокрема, дали українській стороні привід говорити про занадто велику залежність Мінська від Москви.


У свою чергу, і в Білорусі були приводи обурюватися — наприклад, історією з поверненням у Київ білоруського пасажирського літака під загрозою підняти винищувачі.


Коротше, рівень довіри між Мінськом і Києвом останніми місяцями помітно знизився.


Залежність Білорусі від Росії справді велика, але часом критики білоруської влади, на мій погляд, перегинають палицю, вдаються до конспірології. Скажімо, керівництво НАТО заявляє, що російських військ у Білорусі після навчань не залишилося, а інші люди в Києві наполегливо стверджують: ні, залишилися.


Такі речі напевне дратують Олександра Лукашенка, який все-таки намагається маневрувати в українському питанні, розкручувати всілякі миротворчі ініціативи, які дозволяють хоч трохи дистанціюватися від лінії Москви.


Що стосується шпигунського скандалу, то український посол у Білорусі Ігор Кизим не виключає зв’язку між затриманням Павла Шаройка й затриманням раніше  білоруса в Чернігові за підозрою в шпигунстві. Можливо, у сторін був розрахунки тихо домовитися про якийсь розмін фігур, але джин гласності вирвався із пляшки — і пішло-поїхало. Ґрунт для грандіозного скандалу був уже готовий.


Що далі? Я виходжу з того, що ні білоруському, ні українському президентові не вигідно руйнувати взаємовигідні відносини. Білорусь має велике позитивне сальдо в торгівлі з Україною. Для Мінська також важлива миротворча ніша в українському питанні. У свою чергу, Петру Порошенку краще мати в особі білоруського керівника хоча б умовного нейтрала, ніж відвертого ворога.


Інша справа, що Порошенко не такий всемогутній, як Лукашенко, і не може прикрикнути: всім мовчати (або говорити що треба)! Деяким українським політикам, представникам силового блоку, ймовірно, вигідно грати на конфліктних моментах у відносинах між Києвом і Мінськом.


Тож не одразу все вляжеться, але в цілому керівництво двох країн, думаю, постарається «розрулити» ситуацію. Хоча, як у тому анекдоті, осадок залишиться.


— Можна припустити, що рішення Олександра Лукашенка відмовитися від участі в Східному партнерстві до певної міри свідчить про зміну політики Мінська стосовно ЄС?


— Це рішення дало новий привід говорити про залежність від Кремля. Так, Мінськ у всіх питаннях оглядається на великого східного сусіда. Однак у цьому конкретному випадку, швидше за все, спрацював комплекс міркувань.Низка експертів вважає, що білоруський президент хоче від Європи більшої плати за геополітичне маневрування і тому вирішив набити собі ціну. Саме Східне партнерство в кризі, на саміті не роздають гроші, не вдалося домовитися про зустріч із Ангелою Меркель на полях цього заходу... А в Кремлі — так, поморщилися б від цього візиту.


Загалом, імовірно, Лукашенко вирішив, що ця шкурка не варта вичинки. А в цілому Мінськ зацікавлений продовжувати гру на європейському векторі.


Підготувала Наталя ФІЛІПЧУК.