Як ми вже повідомляли, на Луганщині в рамках реалізації проекту «Змінимо країну разом» побували львівські вчителі, які ознайомились з досвідом роботи своїх східних колег, поділилися власними професійними напрацюваннями і загалом отримали багато цікавої інформації та вражень. Одна із львівських педагогів залишила такий запис: «Ми познайомилися з жінками, жительками окупованого Луганська, які працюють викладачами. Вони живуть вірою, що припиниться війна, в їхніх очах стільки болю, що нам забракло слів... Ми просто взялися за руки і таким символічним колом закріпили наше спільне прагнення до миру на цій прекрасній землі, яку називають «світанком України».
Один із днів львівські педагоги провели у прифронтовій Станиці Луганській і на власні очі побачили жахливі наслідки обстрілів бойовиків: розбиту школу, пошкоджені житлові будинки та соціальні об’єкти. А спілкування з людьми, які стоять у черзі на контрольному пункті в’їзду-виїзду «Станиця Луганська», переконало їх у тому, що жителі області втомилися від війни і бажають одного — щоб російський агресор покинув захоплені ним землі і Луганськ став українським.
Але чи не найбільше емоцій львівські гості отримали від зустрічі із вчителями та викладачами окупованого Луганська. Ці жінки спеціально приїхали для спілкування з колегами із Західної України, хоча в цьому був певний ризик. Львів’яни гідно оцінили цей вчинок, коли побачили, який складний і тривалий шлях потрібно здолати під час перетину лінії розмежування. Емоцій додали і розповіді луганських колег про те, як живуть і працюють вони в умовах встановлених порядків «ЛНР» і як по-своєму борються за Україну в своєму середовищі.
Одна з учителів розповіла, що свій предмет викладає лише українською мовою, її колега зізналася, що працює виключно за українськими підручниками, хоча отримала російські. Більше того, якщо в процесі уроку виникає необхідність використовувати певне порівняння, то, як правило, вчитель наводить приклад по Україні. Були випадки, коли учні запитували прямо: «Навіщо ви нам даєте такі провокаційні завдання?». «А ви вчіться думати і самі відповідайте на запитання: «Чи потрібна нам Україна?» — казала вчителька.
Однак, поспілкувавшись із луганськими колегами, львівяни зрозуміли, що через різні життєві обставини на окупованій території області залишилося багато патріотів. В умовах війни, агресії і, скажемо прямо, неоднозначного ставлення з боку різних українських політиків, ці люди не зраджують своїх принципів і по-своєму ведуть роботу, яка допомагає «прочистити мізки» певній частині населення окупованого Луганська.
А ще просто вразив такий вчинок луганчанок. На завершення зустрічі кожен з її учасників отримав солодкий «букет» від громадської організації «Громадянський корпус» — оригінальний набір солодощів. На одному з листочків «соняшника»-пряника було написано назву проекту «Змінимо країну разом», і організатори зустрічі запропонували луганчанкам відірвати цей листочок для уникнення можливих неприємностей під час перевірки на пункті пропуску з боку «ЛНР». Але жінки відмовилися це зробити.
Сказали: «Ми вже втомилися боятися».
Луганська область.
