Кілька днів тому Іван Корсак надіслав у редакцію «Голосу України» статтю «Долучити розпорошених по світу дітей» — про відомих у світі, але незнаних на рідній землі українців. Хто міг подумати, що вона стане останньою в його більш як сорокарічній журналістській діяльності. Серце письменника, журналіста, почесного громадянина Луцька Івана Корсака перестало битися у четвер, 7 грудня, на 72-му році життя.
Іван Корсак народився 15 вересня 1946-го в селищі Заболоття Ратнівського району. П’ятнадцять літ працював головним редактором районної газети «Радянське Полісся» у Камені-Каширському. Згодом редагував міську газету «Народна трибуна» в Луцьку, яка була сміливим рупором боротьби України за незалежність.
У 1996 році Іван Корсак створив газету «Сім’я і Дім», згодом — радіо «СІД-ФМ». Очолював свій медіахолдинг до 2014-го.
У 2011—2014 роках входив до ради Національної спілки письменників та редколегії газети «Літературна Україна».
У 2017-му кандидатуру Івана Феодосійовича Всеукраїнське товариство «Просвіта» висунуло на здобуття Шевченківської премії. До першого конкурсного туру в номінації «Література, публіцистика, журналістика» допустили його книги «Борозна у чистому полі», «Вибух у пустелі», «На розстанях долі».
Твори письменника перекладені білоруською, польською, литовською, російською, англійською і турецькою мовами.
Іван Корсак — автор книг «Гетьманич Орлик», «Імена твої, Україно», «Таємниця святого Арсенія», «Немиричів ключ», «Завойовник Європи», «Діти Яфета», «Корона Юрія ІІ».
Іван Феодосійович був віруючою людиною. Щороку на Великдень ходив на всеношну в кафедральний собор Святої Трійці в Луцьку. За свій кошт побудував храм на батьківщині. Багато і безкорисливо допомагав обласній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки, був щедрим благодійником і чуйною людиною.
Сьогодні Луцьк попрощався зі своїм почесним громадянином Іваном Корсаком.
Редакція «Голосу України» глибоко сумує з приводу цієї втрати і висловлює щирі співчуття рідним та колегам покійного.