Мова про Данила Братковського, уродженця села Свищів, на Волині (нині Млинівського району Рівненської області), українського поета і громадського діяча, автора резонансної книги «Світ, розглянутий по частинах», мученика, який не зрікся України і православної віри і якого поляки у 1702 році закатували в Луцьку, та його нині сущих нащадків із Бельгії, котрі, досліджуючи історію родоводу, «докопалися» до того, що життя їхньому збереженому роду та прізвищу Братковський дав саме пан Данило. Хоч над цим родом і прізвищем, як засвідчує історія, на волосинці висів меч кари.
На знімку: бельгійці з волинянами біля храму, на теренах якого заповів поховати себе Данило Братковський.
Річ у тім, що поляки за активну участь Данила Богдановича у відомому народному повстанні під проводом Семена Палія, за те, що його пристрасне слово було разючішим від мушкета, за його маніфест-заклик до повстання хотіли вигубити всю сім’ю українського шляхтича. У тому числі й сина, якому Данило у тестаменті заповів віддати свою шаблю. Утім, доля розпорядилася по-іншому, нащадки героя лишилися живими, а його, нескореного, на центральній площі Луцька привселюдно стратили -- спочатку відрубали руки, ноги, потім голову і перерубали тулуб. Поховати страченого дозволили у Луцькій братській церкві, де й нині покояться його останки. Чотири роки тому на Помісному соборі Української православної церкви Київського патріархату мученика Данила Братковського було канонізовано для місцевого шанування у Волинському краї.
А доля нині сущих Братковських -- братів Володимира, Віктора, Олександра -- склалася таким чином, що їхні батьки півстоліття тому змушені були покинути Україну. Сім’я спочатку проживала в Німеччині, потім у Бельгії. Розвинула там свій бізнес. Особливо виноробний, який зараз дає змогу забезпечувати вином тринадцять відсотків бельгійського та вісім відсотків голландського ринку.
Заразом Братковські-бельгійці ніколи не цуралися свого українського родоводу. «Копаючись» в архівах, створювали своє генеалогічне дерево. Воно, за їхніми історичними дослідами, своїм найдавнішим корінням сягає саме Данила Братковського. Нащадки відомого волинянина (Володимир, Віктор із сином) відвідали Україну і пройшлися шляхом, торованим свого часу їхнім попередником. Побували в храмі, який береже усипальницю Данила Братковського, а також у селі Свищів Млинівського району, в якому він народився.
Нині про славетного земляка в Свищеві нагадує капличка біля місцевої Свято-Михайлівської церкви, зведеної на місці колишньої. А невдовзі з’явиться і меморіальна дошка, яку заповзявся створити Дмитро Братковський. Він -- відомий у Бельгії архітектор. Відтак, коли мова зайшла про меморіальну пам’ятку, Дмитро сам виявив ініціативу щодо її проектування і створення найближчим часом.
Також у планах Братковських -- переклад заповіту свого далекого предка, написаного, коли Данило був в’язнем Луцької тюрми і свідомо пішов на страту, відмовившись від угоди зректися України та православної віри.
-- Цей переклад буде радше для наших нащадків, -- каже Віктор Братковський, аби й вони могли зрозуміти та гідно оцінити постать великої людини.
-- А ще бельгійці мають намір відшукати в Україні родинні зв’язки, створити товариство Братковського, знайти безпосереднє документальне підтвердження своєї приналежності до шляхетного українського роду, -- зазначає Дмитро Головенко, відомий український видавець та книголюб із Луцька, який став для зарубіжних гостей гідом під час їхнього перебування в Україні. -- Водночас особисто мені приємно, що спонукою до глибшого історичного пошуку бельгійців стала книга Братковського «Світ, розглянутий по частинах», яку декілька років тому ми перевидали в Луцьку і яка, за гарним збігом обставин, опинилася у Бельгії, в руках сімейства Братковських.
Загалом бельгійці українського походження були в Україні приємно здивовані пам’яттю про свого предка, щирістю та гостинністю українців, на що Віктор Братковський, який з усієї делегації найдосконаліше володіє українською мовою, щиро сказав: «У Бельгії ми багато думаємо головою, а ви багато відчуваєте серцем».
Євген ЦИМБАЛЮК,
краєзнавець.
Фото автора.
Млинів Рівненської області.
Голос України
