Справи і речі, просочені ароматом минулих віків, треба берегти й досліджувати, адже давнина збагачує й підживлює наше сьогодення і майбутнє.
На знімку: в ролі екскурсовода музею — майстер виробничого навчання Емілія Пилипчинець, яка демонструє одяг офіціантів для тутешніх турбаз — із домотканої тканини, що її тчуть тут-таки, у Міжгірському ліцеї.
Цінну роль у цьому відіграють музеї. Чимало їх і на Міжгірщині, насамперед при навчальних установах. Один із них, що має етнографічний профіль, існує десяток літ у професійному ліцеї й здобув високе визнання: шість років тому Міністерством освіти і науки удостоєний звання зразкового. Заснувався музей за почину директора «робітничої академії» — заслуженого працівника освіти України Василя Маринця. Спочатку був у статусі кабінету етнографії та фольклору, керівником якого стала викладач української мови та літератури Марія Белень. Завдяки ініціативі досвідченого педагога силами колег та учнів у різних куточках верховинського краю збирали рідкісні народно-ужиткові предмети, що ставали експонатами-реліквіями, яскраво ілюструючи життя і побут селян-горян, їхні звичаї та обряди.
Музей зарекомендував себе справжнім осередком освіти і виховання молоді, бо наявний матеріал можна ефективно використовувати як додаткове джерело знань на уроках і позаурочних заходах, якими насичений навчальний процес у закладі профосвіти. Тут систематично відбуваються змістовні уроки з української мови та літератури. А педагоги історії та малюнка (викладачі Оксана Чекальська та Павліна Липей) у свою чергу проводять бінарні уроки.
Музей розвивається, збагачуючись новими цікавими експонатами. У пригоді стають тісна співпраця з громадськістю району, часті зустрічі зі старожилами, спогади яких із минувшини, як правило, докладно записують. Михайло Феденишинець, 82-річний майстер із с. Верхній Студений, подарував музеєві макет верховинського ґаздівства. Нещодавно експозицію поповнили дві нові моделі — «Старовинна селянська садиба» та «Полонинська кошара», їх виготовили майстри виробничого навчання та учні. Привертає увагу і скомпонована у всіх деталях піч з лежанкою, що її в тутешній говірці йменували кішом, а особливо колиска, в якій малюком гойдався закарпатський поет Шевченківський лауреат Петро Скунць, котрий родом з Міжгір’я.
Магнітом тягне сюди на екскурсії шкільну юнь зі своїми наставниками з усіх околиць Міжгірщини. Заходять люди і з-за меж району та області, про що свідчать вдячні відгуки у книзі записів. У музеї кажуть: «Воскрешаючи духовну спадщину наших предків, повертаємося до животворних витоків своєї культури, утверджуючи і своє місце у європейській цивілізації».
Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ, Василь НИТКА.
Фото Василя ПИЛИПЧИНЦЯ.
Закарпатська область.
