Ми рідко друкуємо вірші, але тут особливий випадок. Отримали листа від Володимира Давиденка, біолога з Миколаєва. Пан Давиденко пише: «Українська мова багата і відзначається особливо великими можливостями вираження. Нею можна написати невелике оповідання чи вірш, де всі слова починаються з однієї літери». Для прикладу автор надіслав нам і оповідання на «П» — «Перший поцілунок» — про почуття поета Павла Петровича та панночки Поліни Полікарпівни. А ще вірш, де всі слова починаються на «С», при тім збережено і смисл, і милозвучність». Такими можливостями вираження не володіє майже жодна мова світу», — пише автор. На підтвердження — ось цей вірш Володимира Давиденка.

Самотній сад

Сипле, стелить сад самотній
Сірий смуток — срібний сніг, —
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє,
Сад солодкий спокій снить, —
Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад, —
Стиха стеляться сніжинки —
Спить самотній сад...

Земляки вшанували поета

У Лебедині на Сумщині вшанували пам’ять видатного поета-романтика Михайла Петренка. Йому належать рядки, відомі кожному українцю: «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю...»; «Взяв би я бандуру...».
Михайло Петренко помер у 45-річному віці. Останні 13 років він жив у Лебедині й працював там повітовим стряпчим (по-сучасному прокурором).
Заходи, приурочені до 200-ліття від дня його народження, відбулись в приміщенні райради. «Укрпошта» випустила пам’ятну марку, яку урочисто погасили в Лебедині.

Володимир ЧЕРНОВ.

Сумська область.