В однаковому вбранні приходять на уроки всі 12 педагогів школи у селі Тарасівка на Вінниччині. Відрізняється воно тільки в колишнього директора і ще однієї вчительки. Чому?
На знімку: у Тарасівській школі не тільки учні мають форму, а й учителі, директор Віктор Мартиняк, єдиний чоловік в колективі, не заперечує проти дрес-коду.
Фото автора.
Не думаєш щоранку про вбрання
— Я спершу не погодилася на пропозицію носити всім однаковий одяг, — розповідає колишній директор школи, а нині вчителька Ганна Мартиняк. — 50 років у цій школі. Ніколи такого не було.
Колишнього директора підтримала ще одна вчителька — Олена Главацька. Невдовзі обидві змінили думку. Побачили, що це зручно і гарно. У магазині, де замовляли вбрання, такого кольору сукні не було. Довелося брати з іншим відтінком.
У цій школі всі вчителі — жінки, тільки директор чоловік. Ідею запровадити дрес-код виношували давно. Літом замовили костюми — спідниці, піджаки і штани. Майстриня пошила. На перше вересня вчителі прийшли в однаковому вбранні. Коли змінилася погода, стали шукати одяг осінньо-зимового сезону.
— Інтернет допоміг, — розповідає вчителька Тетяна Палюх.— Замовили на Одеській фабриці. Тепер вранці, коли поспішаєш на роботу, не задумуєшся, що вдягнути.
Головне — не костюм...
З неабияким здивуванням зустріли учні новий «прикид» педагогів. Учителі відповідали, що хочуть рівнятися на учнів. Мовляв, у тих є шкільна форма, то чому її не може бути у педагогів. «Наступного дня більшість наших учнів так само прийшла на уроки у шкільній формі», — каже педагог-організатор Оксана Мартиняк.
— Учителі своїм вбранням прикрашають школу, — каже Даша Глова, президент учнівського самоврядування. — Ми на них рівняємося. Дівчина зізнається, що сама б таку сукню носила.
— Тепер у нас з учителями все по-чесному: ми у шкільній формі і вони так само в однаковому вбранні, — ділиться думками один з учнів.
Школа у Тарасівці невелика, нині тут навчається 51 учень. Незважаючи на те, що приміщення старе, одна його частина збудована ще у 1886 році, його відремонтували й облаштували в українському стилі. У класах і коридорі можна побачити вишиті рушники, картини... Тут гарна їдальня, всі дітки отримують харчування.
У приміщенні тепло і затишно. Мають внутрішню вбиральню. «Все це робили переважно своїми руками, — кажуть вчителі. — Наприклад, облицювальну плитку поклав наш директор Віктор Мартиняк. Вишиті рушники — робота рук його матері, колишнього директора Ганни Петрівни. Старі грубки для опалення приміщення викинули і тепер обігріваємо школу централізованим опаленням. Придбали сучасний котел.
— Наш колектив треба оцінювати не тільки за одягом, — наголошує педагог-організатор Оксана Мартиняк. — Школа має багато добрих справ. У нас чимало нагород, що їх здобули і вчителі, і учні. Про все повідомляємо на своїй сторінці в Інтернеті. Зрозуміло, що придбане вбрання не вічне. З часом його змінимо. Все одно шукатимемо, щоб було однакове. Це зручно, практично та естетично.
Вінницька область.
КОМЕНТАР
Володимир БУНЯК, заступник директора Вінницького обласного департаменту освіти:
— Однаковий одяг для вчителів — чому б і ні? Якщо вони так вирішили, якщо їм зручно... Жоден документ не забороняє приймати таке рішення.
Пригадую, до Вінниці приїздила делегація освітян з Англії. В одній школі діти були одягнуті в учнівську форму. Гості усміхнулися і одразу зауважили: «У нас так само одягаються в однакове вбрання». В іншій школі побачили протилежну картину — діти не були у формі. Керівник делегації запитав: «А що ця школа не має власного «Я»?
Колектив школи визначає, запроваджувати шкільну форму для учнів чи ні. Це прописується у статуті навчального закладу.
