Усі люди втрапляють у халепи. І хто сказав, що президенти — виняток? З часом «непротокольні» історії перетворюються на дипломатичні анекдоти. Добре, коли не стають причиною скандалу.
Кінець цього року знаменувався напруженням у відносинах між Україною та Угорщиною. Тому доречно буде нагадати часи, коли вияв дружніх відносин був конче потрібен і Україні, і Угорщині. Арпад Генц став першим президентом Угорщини, коли вона вийшла з орбіти впливу Радянського Союзу і заявила про зміну орієнтира на Європу. Однак першу свою міжнародну поїздку, 1990 року, Арпад Генц здійснив саме до нас. 2003 року в інтерв’ю «Голосу України» він зізнався, що мав на меті підтримати Україну в її прагненні до незалежності, бо вважав, що в неї найбільше шансів з-поміж інших республік Союзу стати незалежною і економічно розвиненою державою. «Це була моя перша найважливіша міжнародна поїздка. Це був період, коли демонстрація дружніх зв’язків була важлива не тільки для Угорщини, а й для України», — сказав він. І тоді ж розповів про «пригоду», яка трапилася з ним у Києві. «Мене розмістили в Маріїнському палаці, я вперше в житті мешкав у таких великих апартаментах. Ці апартаменти складалися із семи кімнат. І я припустився однієї помилки. Спробував сам вимкнути світло. В результаті опинився в цілковитій темряві і навпомацки блукав незнайомим палацом». Арпад Генц зізнався, що йому знадобилося багато часу, щоб дістатися туди, куди було треба. А треба було… до вбиральні. «Ось тоді я зрозумів: перш ніж вимкнути світло, слід добре розуміти, куди рухатися далі», — сказав він.
А цю історію розповів у листі до редакції українець із Бразилії Михайло Рубінець. 1996 року Україна почала налагоджувати зв’язки з країнами Латинської Америки. Відбулися візити на вищому рівні, які готували дуже ретельно. Та все протоколісти передбачити не змогли. Пригода, про яку піде мова, сталася на урочистому банкеті на честь президента України, яким на той час був Леонід Кучма. Він сидів поруч із господарем президентом Бразилії Ітмаром Франко. Несподівано у Франко розлилася кава. Очевидно, протокол не вчить, як діяти в таких випадках, тож пан Франко схопив перший-ліпший папірець і почав промокати кавову пляму. А коли з плямою «розібралися», то з’ясувалося, що першим-ліпшим папірцем була урочиста промова, яку саме мав виголошувати Леонід Кучма. Кажуть, Кучма зміг непогано викрутитися. Врешті, й сама історія з натяком: все у світі змінне. Навіть президентська промова може будь-якої миті стати звичайною серветкою. І халепа не зіпсувала враження від бенкету.
Чого не скажеш про інший бенкет, який, попри давність подій, нещодавно став причиною політичного скандалу в Киргизстані, де виникла серйозна дискусія: грав Борис Єльцин ложками на голові тодішнього президента Киргизстану Аскара Акаєва чи ні. Все почалося після того, як інший екс-президент Алмазбек Атамбаєв заявив, що коли Єльцин випивав, то кращим барабаном для нього була лисина Акаєва. «Ніколи такого більше не повинно бути!» — обурювався Атамбаєв. Його зізнання збурило суспільство. Хоч Єльцин був майстром з потрапляння у позапротокольні ситуації, гра ложками на голові президента суверенної держави — річ все-таки небачена. Врешті ясність вніс колишній прем’єр країни Фелікс Кулов. «Нещодавно мене запитали щодо того випадку, коли Єльцин нібито грав ложками на голові Акаєва, — написав він у Фейсбуку. — Це сталося на Іссик-Кулі, в
держрезиденції, на початку
1990-х. На вечірньому банкеті (я був присутній на ньому тоді як міністр внутрішніх справ), під час виконання мелодії на комузі Єльцин раптом скочив, схопив дві столові ложки і почав вистукувати в такт музиці. Спочатку по своїх колінах, потім по столу, по різних предметах, повертаючись при цьому в різні сторони і розмахуючи над головами тих, хто сидів поруч. Акаєв, що сидів ліворуч, та інший, що сидів праворуч, інстинктивно відхилилися, і Єльцин нікого не зачепив, хоча ложки пролітали в небезпечній близькості поруч з головами присутніх. Треба віддати належне Єльцину, він швидко зрозумів свою помилку і більше не робив різких рухів. Я сидів по діагоналі і чітко бачив, що ложками по голові Акаєва Єльцин не стукав». Мораль цієї історії очевидна — навіть, коли в руках президента Росії звичайні ложки, краще від нього триматися подалі.
Наталя ОНИЩУК.
