Революція в Ірані стала певною несподіванкою, можливо, навіть для Близького Сходу.
В останні тижні року увага світу, і передусім арабського, була зосереджена на Ізраїлі та намірах США перенести до Єрусалима дипломатичне представництво. Звістка про масові антиурядові протести в Ірані, що протягом перших шести днів забрали життя 20 людей, зокрема й 11-річної дитини, викликала одразу багато запитань.
Антиурядові акції вже називають найбільшим антиурядовим виступом, відтоді як 2009 року демонстранти відмовилися визнавати переобрання на президентських виборах Махмуда Ахмадинежада і вийшли на вулиці, вимагаючи перерахунку голосів або нових виборів. Тоді на захист переможця став духовний лідер країни аятола Хаменеї.
Цього разу протестувальники вимагають відставки президента Ірану Хасана Рухані, що 2013 року змінив на посаді Ахмадинежада. Рухані звинувачують у корупційних зв’язках, втягненні країни у воєнні дії у Сирії, недостатньо активну протидію наркоторгівлі, яка є справжнім лихом для країни, що перетворилася на головний транспортний коридор для афганського героїну. Окрім того, в країні, що довгий час потерпала від накладеного на неї економічного ембарго, покладали великі сподівання на стрибок у зростанні економіки одразу після зняття санкції. Саме невиправдані очікування та загальне розчарування, на думку політологів, і є причиною того, що найбільш нетерпляча частина суспільства — молодь — вийшла під новий рік на протести.
Водночас окремі експерти намагаються зрозуміти, чи ситуація певним чином спровокована ззовні, на що натякають російські політологи, вишукуючи в іранських подіях американський слід, чи справді назріла зсередини.
«Безпосереднім поштовхом стало підняття цін в країні, — вважає директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. — Але причин повстання насправді багато: і триваючі війни, в яких напряму задіяний Іран, і розгром ISIS, і відсутність економічного прогресу після зняття санкцій, і втома від режиму… Окрім того, нині в наявності нові комунікації: соціальні мережі і комутатори, Твіттер, Телеграм тощо… 2009 року цього було на порядок менше». На думку І. Семиволоса, таку ситуацію неможливо спровокувати ззовні. «Це повстання, причинами якого є суто внутрішні проблеми, — сказав він «Голосу України». — Як і будь-яке повстання, передбачити його було дуже важко. Почавшись як демонстрація із суто економічними питаннями, протестні акції стрімко переросли у політичні маніфести. На сьогодні ніхто не дасть прогнозу щодо їхнього подальшого перебігу. Багато залежатиме від здатності силових структур стримати так званий безпековий контур. Але слід пам’ятати, що верховному лідеру аятолі Хаменеї вже 78 років. А отже, не варто чекати від вищого керівництва Ірану блискавичних реакцій, як було в 2009 році. Порядок денний протестних акцій і навіть повстання стає більш радикальним і антиклерікальним. Мова вже йде про демонтаж підвалин ісламського режиму».
Під час демонстрацій, які відбуваються майже в п’яти десятках міст країни, протестувальники скандують: «Смерть диктатору!» і при цьому мають на увазі Хаменеї. Іранський президент Хасан Рухані заявив, що демонстранти представляють лише незначну меншість населення країни.
Тим часом світова преса, намагаючись зрозуміти, які ще підводні течії живлять протестні рухи в Ірані, звертає увагу на головну відмінність від повстання 2009 року, котре офіційній владі вдалося побороти. Зокрема, німецьке видання Frankfurter Allgemeine Zeitung вказує, що, на відміну від 2009 року, за демонстрантами не можна угледіти організаторів акцій, а також стратегії щодо подальших дій протестувальників. А оскільки немає центрального керівництва протестами, іранський уряд не може заарештувати головних заколотників і послабити революційні настрої. Але робити якісь прогнози й аналітики, й журналісти не поспішають. В якому напрямку розвиватимуться події далі, чи сформується група ватажків, які вироблять і озвучать єдині вимоги до влади і як та діятиме у спробах нейтралізувати «контрреволюціонерів» (як називають їх в офіційних колах) — це питання, відповіді на які дасть тільки час. І очевидно, найближчий.