Закон України «Про житлово-комунальні послуги», який щойно набрав чинності, впроваджує низку нововведень та особливостей, що стосуються його взаємодії з іншим революційним для галузі Законом «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Саме цьому й було присвячено круглий стіл, організований Громадянською мережею ОПОРА та Реанімаційним Пакетом Реформ, на якому експерти житлово-комунальної галузі намагалися знайти відповіді на гострі запитання.

У заході взяли участь Дмитро Левицький, консультант Проекту USAID «Муніципальна енергетична реформа в Україні», Зоя Гопцій, експерт Проекту IFC «Енергоефективність у житловому секторі», Руслан Кальницький, юридичний радник проекту «Енерго-ефективність у житловому секторі України», IFC (група Світового банку), Руслан Голуб, помічник-консультант народного депутата України Дмитра Андрієвського, та Свято-слав Павлюк, головний експерт енергетичної групи Реанімаційного Пакета Реформ.
Відкрила дискусію координатор житлово-комунальних та енергетичних проектів Громадянської мережі ОПОРА Тетяна Бойко, зазначивши: «Закони вже прийнято, питання — до їх імплементації. Наше завдання — відповісти на низку актуальних запитань». Експерт зазначила, що серед них такі: яка потрібна дорожня карта для реалізації законів, яка в цьому роль громадянського суспільства та як, зрештою, зробити, щоб закони запрацювали саме так, як планують експерти?
Юрист Проекту IFC «Енергоефективність у житловому секторі» Зоя Гопцій наголосила, що не лише міжнародні проекти, але й громадянське суспільство протягом значного часу рухало цю реформу. «Підвалинами реформи ЖКГ є п’ять законів, ухвалених останнім часом. Кожен із них є цеглиною, без якої реформа не рухатиметься. Перший із них — Закон «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII — було ухвалено ще 2015 року, але він не запрацював як потрібно, адже решта законів, які його доповнюють, було прийнято лише цьогоріч».
Доповідачка підкреслила, що набрав чинності останній із прийнятих законів — «Про житлово-комунальні послуги», і він запрацює за півроку. За її словами, нині головне, як проводитиметься робота з підзаконними нормативно-правовими актами. І від того, наскільки швидко їх буде прийнято, залежатиме те, як швидко працюватиме сектор. «Навіщо була потрібна нова редакція Закону «Про житлово-комунальні послуги»? Коли два роки тому було ухвалено Закон «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» — це був перший крок, коли співвласникам окреслили їх відповідальність, а не лише права та обов’язки. Також це був перший крок до нового ринку — управління багатоквартирним будинком. Однак цей закон не запрацював без решти «цеглин» через низку колізій», — зазначила експерт.
«У соціальних мережах розкручується чимало тез щодо негативів нових законів. Не кожен здатен прочитати закон, написаний казенною юридичною мовою та вникнути в нюанси. Тому людям необхідно пояснювати всі їх особливості. Людям нині потрібно підказувати, як прийняти правильне рішення, як повідомити постачальникам послуг про нього тощо. І цим варто займатися спеціалізованим організаціям. І я не вірю в те, що це швидкий та легкий шлях, але нам потрібно його пройти», — наголосила вона.
Експерт Дмитро Левицький коротко охарактеризував прийняті закони, що рухають реформу: «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» забезпечує демонополізацію попиту, «Про житлово-комунальні послуги» — демонополізацію пропозиції, «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» — 100-відсотковий облік та контроль».
Новий закон про ЖКП: які основні зміни він впроваджує? Експерт відповів і на це запитання, зокрема, так: «Це нова класифікація ЖКП та дерегуляція ціни на послугу з утримання будинків та прибудинкових територій. Ціна на комунальну послугу для багатоквартирного будинку стає однаковою «до будинку» і «в будинку». Тобто ми мали теплову енергію і централізоване опалення за межами будинку, наприклад, 1411 грн/Гкал, а в будинку — ціна на квадратний метр. Віднині цього не буде — всі ціни будуть уніфіковані». Також Дмитро Левицький додав, що буде чотири моделі договорів із надавачами послуг, а також відбудеться виокремлення плати за абонентське обслуговування (утримання абонентської служби для обслуговування споживачів) та плати за поточний ремонт внутрішньобудинкових мереж. Окрім того, за словами Дмитра Левицького, новий закон «стикується», або ж узгоджується, із законом про комерційний облік комунальних послуг. У ньому дано нове розуміння споживача (резюмується, що це «власник» а не, наприклад, «наймач» житла), передбачено поняття «колективного споживача», чого давно добивалися ОСББ. Також у законі прямо визначено, що «внутрішні стосунки» в ОСББ не є предметом регулювання закону та встановлено солідарну відповідальність членів сім’ї за оплату комунальних послуг.
Насамкінець експерт сформулював основні умови закону про житлово-комунальні послуги у його зв’язку із законом про комерційний облік та іншими законами, що впроваджують реформу. А саме: все, що ввійшло в будинок, має бути оплачено, стовідсоткове обладнання будівель і приміщень вузлами обліку, споживач має бути забезпечений обліковою інформацією, яка дає змогу порівнювати своє споживання зі споживанням в аналогічних будинках іншими споживачами, правила розподілу обсягів спожитих комунальних послуг між споживачами визначено на рівні закону, індивідуалізація витрат на встановлення, обслуговування та заміну вузлів обліку.
У свою чергу Руслан Кальницький пояснив, чому з’явилися моделі відносин споживача і постачальника послуг. «Річ у тім, що на меті було надати можливість співвласникам мати вибір, кому вони хочуть платити за послуги. Також була мета надати можливість перевірити якість послуги на певній точці і знати, чия це відповідальність», — зазначив він.
«Перша модель — індивідуальний договір «до квартири», і виконавець відповідає за якість послуги «до квартири». Водночас виконавець має отримувати кошти згідно з ціною на ресурс, платою за обслуговування внутрішньобудинкових мереж, він має отримувати плату за абонентське обслуговування, і граничний розмір цієї плати має затверджувати Кабмін. Друга модель — як противага першій — колективний договір. Це укладання будинком, усіма споживачами, в особі одного суб’єкта договору із виконавцем. Але колективний договір не передбачає колективної відповідальності. До того ж виконавець висуває претензії конкретним боржникам. Третя модель існувала й раніше, але монополісти не надто охоче погоджувалися на неї. Це — «колективний споживач». Така модель можлива лише для ОСББ. Утримання мереж здійснюється відповідно до кошторису щодо утримання будинку. При цьому відповідальність лежить на ОСББ, тож ця модель не надто підходить для ОСББ з поганою платіжною дисципліною — їм краще обрати модель колективного договору. Зрештою, четверта модель — індивідуальний договір. Якщо співвласники вчасно самостійно не оберуть модель організації договірних відносин або не домовилися з виконавцем про вартість обслуговування мереж, тоді ця модель буде ключовою. І в такому разі постачальник відповідатиме за надані послуги «до будинку», а не «до квартири». Судячи з усього, така модель буде в переважній більшості багатоквартирних будинків», — підсумував Руслан Кальницький.
Руслан Голуб наголосив, що найважчий момент — це запровадження обсягу послуги на вході в будинок. «І тепер усе має бути розподілено між мешканцями. Але небаланси по деяких багатоквартирних будинках вражають. У Німеччині або Прибалтиці є лише два варіанти: або у всіх є лічильники, або ні в кого немає. У нас, на жаль, все набагато складніше, тому простої методики не вийшло. Часто небаланс — це додаткові витрати, які неможливо врахувати за чіткою формулою. Наприклад, те, що залишається в рушникосушарках», — зазначив він.
Також експерт підкреслив, що нині чимало хто встановлює собі бойлери, відмовляючись від гарячого водопостачання. «Проте абсурд ситуації полягає в тому, що об’єктивно централізоване ГВП дешевше, ніж та гаряча вода, яка отримується через бойлер. Однак низка чинників — від заниженого тарифу на електроенергію до непрозорих тарифів на тепло — спричинює те, що виникає така тимчасова ситуація. Але є ризик, що з часом тарифи на електроенергію будуть об’єктивніші для населення, і тоді використання бойлерів стане менш вигідним», — наголосив він.
Святослав Павлюк за-значив, що цей круглий стіл — фактично перший, коли нове законодавство справді обговорюється. «Це перший момент, коли зникають «сірі зони», тепер відповідальність усіх суб’єктів стає зрозумілою. Закон про комерційний облік вводить нові принципи розподілу. Тому впровадження законів — це навіть не питання методики, а питання фахівців, які це робитимуть». Він наголосив, що основна проблема нових законів — це відсутність навчання, пояснення законів для простих людей.
На думку Святослава Павлюка, є брак розуміння, чому закони важливі та як їх запроваджувати, проте є і суто практичні моменти, які утруднюватимуть імплементацію законів. Експерт зазначив, що тут може бути хорошою ідеєю вебінари для органів місцевого самоврядування, під час яких пояснюватиметься логіка законодавчих змін.

Підготував Віктор БОНДАР
(за матеріалами, наданими Громадянською мережею ОПОРА).
Фото з Урядового порталу.