З Різдвом Христовим!

«Святвечір у нашій хаті, скільки себе пам’ятаю, починався шостого січня о 18-й годині, коли сходила перша зірка. Тоді батько, як найстарший у родині, з дідухом обходили господарство. Потім поверталися до хати, де його чекала вся родина. «Вінчую вас з тими святами. Щастя, здоров’я, радості, веселості. Абисте до Нового року дочекали. Від Нового року до Богоявлення. Від Богоявлення до Воскресіння. Зичу, тя вінчую. На многії літ прожити.

Та й всьо», — промовляв тато. Тоді ставив дідуха біля образів. Далі ми усі разом промовляємо молитву «Отче наш», згадуємо померлих і починаємо вечеряти», — розповідає Василь Коцюк зі Львова, котрий упродовж багатьох років святкує Різдво зі своїми батьками, які проживають у селі Голобутів Стрийського району на Львівщині. Родина Коцюків, зокрема її глава Михайло, відома на всю Україну своїми дідухами.

Перший дідух Михайло Коцюк зробив у 1985 році для себе. Потім почав робити для родини, сусідів і так далі. Для того спеціально на полі сіє овес, який потім жне серпом. У 1989-му вперше показав свій витвір на виставці у Львівському музеї етнографії та художнього промислу. Відтоді посипалися замовлення. Тоді й виготовили головний атрибут для святкового Львова. Його висота була 1,8 метра. Відтоді у Львові сформувалася традиція винесення дідуха, яке відбувається завжди шостого січня, напередодні Різдвяної вечері і стає знаком того, що у місті починаються Різдвяні свята.

 

 

Дідуха несуть центральними вулицями і встановлюють на одній із головних площ. За ці роки головний атрибут Львова видозмінювався. Тепер його висота — понад чотири метри. Сплетений дідух із 150 маленьких ладінок.

Самому ж майстрові незабаром виповниться 90, його дружина — на два роки молодша. Упродовж багатьох років, як і колись, до їхньої хати з’їжджається вся родина.

«Поки є батьки, ми їдемо на село, всі збираємося у рідній оселі. Сім’я у нас велика — у мене і у сестри по двоє дітей. У мене і у неї по троє внуків. На великі свята ми завжди разом. Допоки є батьки, я вважаю себе дитиною», — розповідає Василь Коцюк.

Як у кожній родині, на столі 12 страв. Після вечері починають ходити вертепи, колядники. На видному місці дідух — як символ урожаю, добробуту і оберіг родини.
Куди тільки не роз’їхалися великі і маленькі снопи — різдвяні атрибути, виготовлені вмілими руками майстра. Їх везли зі Львова в усі міста країни, а минулоріч у Центральну та Східну Україну. Дідухи родини Коцюків облюбували туристи із Франції, Канади, навіть із Японії. Однак найголовніший їхній витвір заввишки понад чотири метри чекає до 6 січня, коли його пронесуть центральними вулицями Львова. Він, як і кожного року, стане головною окрасою Різдвяних свят нашого міста.

Львів.