Заявки на участь у відборі в голландський проект «Марс-один» («Mars One»), який передбачає політ на Червону планету з метою заснування там колонії, тобто без повернення на Землю, подали 202 586 осіб зі 140 країн. За результатами першого туру відібрано 1058 охочих зі 107 країн, зокрема 10 — із України.
Чотири з половиною десятиліття тому викладачі університету, щоб пояснити студентам-журналістам, яку силу можуть мати ЗМІ, наводили такий факт: 1938 року в США прозвучала радіопостановка за фантастичним романом Герберта Уеллса «Війна світів», що спричинила паніку. Річ у тім, що першу частину було подано як репортаж з місця події. Тож радіослухачі подумали, що на Землю справді напали марсіани, які знищують людей. 1949 року такий самий «експеримент» повторили в столиці Еквадору. Радіопостановка, стилізована під «репортаж у прямому ефірі», викликала таку паніку в місцевих мешканців, що потім вони... розгромили радіо-
станцію. Люди справді повірили, що на Марсі є життя. Тепер знають: немає.
Що ж мають робити учасники проекту «Mars One» до кінця свого життя в марсіанській пустелі, де — це вже відомо достеменно — страшенно холодно, величезна радіація, атмосферний тиск порівняно із земним менший у 160 разів, а кисню всього 0,13 відсотка? Перша версія була доволі іронічна: сидітимуть біля ілюмінатора й дивитимуться в небо, де навколо Марса обертаються два природні супутники. Більший з них, Фобос, до речі, має розміри всього 27х22х18 кілометрів. Друга — дієвіша: колоністи копатимуть на Марсі ями. Для цього доведеться прихопити із Землі лопати. Бо минули часи, коли читали лекції «Чи є на Марсі життя?», тепер науковці б’ються над проблемою, чи є там вода. Заголовки публікацій на цю тему за останні кілька місяців спантеличують: «Мільярди років тому на Марсі була прісна вода», «НАСА з’ясовує, куди поділася вода з Марса», «Марсохід виявив на Марсі менше води, ніж передбачали вчені» тощо.
Нагадаю, 25 січня виповнилося десять років, відколи американський марсохід «Опортьюніті» приземлився на поверхні Червоної планети. 10 років роботи — це рекорд. Весь цей час він шукає, зокрема, воду. Стверджують: знайдено докази, що мільярди років тому вода там була на поверхні у звичному для нас рідкому стані. Тепер її не може бути: за такого низького атмосферного тиску вона одразу випарується. А от у ґрунті на певній глибині волога нібито є. Щоправда, її менше, ніж у земних пустелях. Але якщо покласти той ґрунт у мікрохвильовку, вода випарується, потім її можна сконденсувати...
Гадаєте, хоч з електроенергією проблем не буде? Сонячні батареї забезпечать? Американським фахівцям довелося надовго вводити свій марсохід у сплячий режим, адже пилова буря на 98 відсотків закривала Сонце. Але це апаратуру можна «приспати» — не людей.
Якщо прочитати хоча б деякі публікації про «Опортьюніті», виникають серйозні сумніви щодо того, що у вересні 2022 року четверо сміливців справді здійснять перший пілотований політ до Червоної планети. Вага марсохода — 168 кілограмів. А якою має бути вага польотного модуля, щоб там розмістити чотирьох космонавтів, запас їжі, води, кисню, апаратуру?
До речі, повернути людей на Землю з Марса справді неможливо — як заправити ракету? Але один із засновників компанії «Mars One» Бас Лансдорп дав інше пояснення. Мовляв, переліт до Марса триватиме сім-вісім місяців. За цей час члени екіпажу втратять значну частину своєї м’язової і кісткової маси. Потім вони опиняться на Марсі, сила тяжіння на якому в кілька разів менша, ніж на Землі. Знову невагомість — при поверненні додому. Пристосуватися до земних умов вони вже просто не зможуть.
Керівник Центру підготовки космонавтів імені Юрія Гагаріна Сергій Крикальов узагалі вважає дивним бажання такої великої кількості людей брати участь у проекті: «Коли люди збираються летіти на Марс в один кінець, це вже клініка, це вже треба звертатися до психіатра».
Але привертає увагу те, що відбір і підготовка потенційних марсіан ХХІ століття відбуватимуться з трансляцією по телебаченню як реаліті-шоу, причому навіть остаточне слово про те, хто першим має ступити на Червону планету, мають сказати телеглядачі. Схоже, такі передачі і є кінцевою метою проекту. Бо вже стільки ідей реалізовували в різних телешоу, що здивувати глядачів можна тільки «квитком в один кінець».
Такий вигляд має майбутня марсіанська колонія.
Ілюстрація із сайту проекту «Mars One».
