Восени коханий обійми
прохолодним вітром,
жовтим листям
тихо промайни,
дощем рясним
на мої вуста самотні 
злийся!

Розкажи, що в тебе на душі,
Поцілуй, як вперше 
при дорозі,
краплі на обличчі залиши,
щоб не бачити гіркі сльози!

А зимою милий пригорни,
припорош студеним 
сніговієм,
сонячним промінням навесні,
посміхнись мені, і я зрадію.

Уявлю що не було війни,
не твоя на цвинтарі могила,
що здійснились найсолодші 
сни,
що проти кохання смерть 
безсила.

Теплим літом ніжно пробуди,
зранку звесели пташиним 
співом,
поряд біля мене 
будь завжди,
бо ж лише з тобою 
я щаслива.

Бо ж лише на згадку 
про любов,
про розлуку смутком 
оповиту,
червоніють, мов пролита 
кров,
пелюстки троянди на граніті.

Олександр КВІТЕНЬ, 
боєць, воює в зоні АТО, 
із Мукачево.