У країні відбулася часткова реконструкція уряду та здійснено нові персональні призначення на посади міністрів. Нових очільників отримали 9 міністерств: закордонних справ, національної оборони, внутрішніх справ і адміністрації, інфраструктури, фінансів, підприємництва і технологій, інвестицій, розвитку, охорони здоров’я.
Про кадрові зміни в уряді говорилося вже понад півроку, але правляча партія довго вирішувала стратегічне питання: хто має стати на чолі Ради міністрів. Одразу після призначення у грудні нового прем’єра Матеуша Моравецького, останній анонсував організаційно-структурні та кадрові зміни на початок січня. У вівторок, за його поданням, президент Анджей Дуда вручив портфелі новопризначеним міністрам. Треба відзначити, що партія влади до цього моменту в Президентському палаці тримала в таємниці прізвища кандидатів на відставку. А політологам, які не помилялися щодо відсторонення «найбільш проблемних» міністрів (закордонних справ, навколишнього середовища та охорони здоров’я) та «незручних» (цифризації), вперше не вдалося спрогнозувати «нові обличчя» в уряді.
Наведемо з цього приводу приклад двох міністрів, важливих з точки зору польсько-українського двостороннього співробітництва. Найбільшою несподіванкою стало усунення з посади міністра національної оборони Антоні Мацєрєвіча, якого опозиція кілька разів намагалася усунути шляхом голосування вотуму недовіри в парламенті. Але правляча партія відстоювала свого висуванця, наголошуючи, що це найкращий міністр оборони за весь посткомуністичний період. На підтвердження цього наводилися, зокрема, радикальні кадрові зміни в армії (велика хвиля виходу у відставку офіцерів у другій половині 2016 року та влітку 2017-го), старт формування ВТО (військ територіальної оборони), ухвалення закону про нову (вигіднішу для МНО) формулу фінансування армії на рівні 2% ВВП з перспективою подальшого зростання асигнувань на військо тощо. Проте основною причиною відсторонення А. Мацєрєвіча, на думку політологів, є конфронтація з президентською адміністрацією та особисто з главою держави, а також із Бюро національної безпеки. Головною темою суперечки стала реформа системи командування армією, яка призвела до протистояння, що вилилось у відмову президента присвоїти генеральські звання представленим МНО військовикам. Натоміть підконтрольна міністрові оборони Служба військової контррозвідки розпочала провадження у справі одного з радників президента, наслідком чого стало позбавлення його доступу до таємної інформації. До слова, йдеться про генерала Ярослава Крашевського, якому закидали «підозрілі контакти з українськими військовиками» через те, що той під час натовсько-українських навчань у 2012 році отримав від одного з українських офіцерів пляшку (0,75 л) горілки «Президентський стандарт»…
На зміну А. Мацєрєвічу прийшов Маріуш Блащак, який до цього успішно очолював міністерство внутрішніх справ і адміністрації, у віданні якого не лише поліція, а й прикордонна служба, пожежна охорона та воєводи (представники уряду на рівні регіонів). МВСіА очолив Йоахім Брудзінські, який дотепер обіймав посаду віце-маршалка Сейму РП та був керівником виконавчого комітету партії «Право і справедливість». Тож реконструкція уряду потягне за собою зміни в керівництві партії влади, а також нижньої палати польського парламенту: окремі політологи не виключають, що посаду віце-маршалка запропонують Антоні Мацєрєвічу.
Відомого низкою, м’яко кажучи, незручних висловлювань і демаршів, у тому числі, стосовно Брюсселя, Берліна та Києва, Вітольда Ващиковського на посаді глави зовнішньодипломатичного відомства змінив Яцек Чапутовіч. Місцеві аналітики характеризують його як технократа з досвідом роботи на державній службі, який буде чітко дотримуватиметься зовнішньополітичної лінії уряду. З першими візитами вже наступного тижня Я. Чапутовіч відвідає Болгарію (з 1 січня головує в Раді ЄС) та Німеччину, яка, за словами міністра, «залишається головним економічним та політичним партнером» Варшави. А згодом, після супроводження президента на засіданні Ради Безпеки ООН, міністр відвідає Брюссель.
Зарубіжні оглядачі одностайні: грудневі та січневі зміни в польському уряді спрямовані на покращення напружених відносин на лінії Варшава--Брюссель (у Європейській комісії уже заявили, що «не ведуть війни з Польщею»). Польські політологи додають, що це стратегічний крок напередодні цьогорічних виборів до органів місцевого самоврядування, яким партія влади спритно позбавила розрізнені опозиційні сили підстав для мобілізації їхнього «специфічного електорату, який активізується тоді, коли є хтось або щось, що сприймається негативно».
Заяв стосовно України після реконструкції уряду ще не було, але політологи прогнозують, що призначення на посаду головного дипломата Польщі технократа дає підставу прогнозувати повернення у конструктивне русло також відносин на лінії Варшава--Київ.
Іван КОЗЛОВСЬКИЙ.
Варшава.
