У свято Василя 14 січня в столиці, не порушуючи доброї традиції, відбувся вечір, присвячений пам’яті Василя Стуса, Василя Симоненка, Василя Чумака, Василя Еллана-Блакитного, які народилися цими різдвяними днями. Захід так і називається «Різдвяні Василі».
Щоправда, цього разу найбільше згадували Василя Стуса, адже на Різдво йому мало б виповнитися 80 років. Утім, Василь Стус загинув у таборі за загадкових обставин 1985 року. Перевезти його тіло на Батьківщину вдалося лише 1989-го, коли по всьому Союзу вже вирував вітер змін. Тоді провести його в останню путь вийшло понад сто тисяч українців. Вийшли, щоб поховати свій страх.
Теплою і зворушливою на вечорі була розповідь про Василя Стуса його побратима з боротьби, дисидента та історика дисидентського руху Василя Овсієнка.
Під час заходу в аудіозаписах звучало також слово філософа, публіциста, дисидента Євгена Сверстюка, який свого часу започаткував це свято. Зокрема, присутні змогли почути й фрагменти аудіозаписів про Василя Стуса. Варто зазначити, що за життя Сверстюка у цей день відбувалося оголошення лауреатів премії ім. Василя Стуса. Тож нині цей захід є також вечором пам’яті Євгена Олександровича.
Тим часом на сцені з’являлися нові й нові учасники: музиканти, творчі колективи, які зробили це свято щирим і душевним, а голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович наголосив, що й надалі робитимуть усе, аби відкривати і популяризувати імена наших видатних українців, борців за незалежність України.