Тиху паніку серед громадян, які утримують корів, викликали розмови про можливу відмову заводів з початку року від так званого домашнього молока. Запровадження з 1 січня нового Державного стандарту «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови», відповідно до якого в Україні залишалися б тільки три сорти молока: екстра, вищий і перший, мало стати перепоною на шляху до промислової переробки на харчові цілі сировини другого ґатунку. Саме така переважно надходить від корів з господарств населення, але не відповідає вимогам технічних регламентів Євросоюзу. Втім, набрання чинності оновленим стандартом відтерміновано до 1 липня. До того ж умови технічного регулювання у країні змінилися — державний стандарт стосовно молока з 2018 року не є обов’язковою нормою.
Чи залишиться молоко другого ґатунку легальною сировиною для харчової переробки і надалі, тепер визначатиме Мінагрополітики. Нині там готують наказ, яким будуть затверджені вимоги до контролю операторів ринку щодо гігієни молока та молочних продуктів. Завтра, до речі, у міністерстві має відбутися нарада-семінар, де це питання обговорюватимуть разом з науковцями та представниками галузі.
Молокопереробні підприємства і раді б відмовитися від другосортної сировини, та замінити її нема чим. І за півроку альтернативна пропозиція навряд чи з’явиться.
Перспектива залишитися без сировини
— Щодоби приймаємо на переробку майже п’ятнадцять тонн свіжого молока. Веземо його з чотирьох районів Херсонщини та навіть з сусіднього Снігурівського району Миколаївської області. І лише половину обсягу пропонують молочні кооперативи після охолодження та первинного контролю якості у міні-лабораторіях. Більше на місцевому ринку його просто немає. Тому відмова від молока другого сорту означає дефіцит сировини, неминуче падіння обсягів виробництва, а відтак, доходів і податкових надходжень від усіх без винятку маслосирзаводів Херсонщини, — наполягає Микола Сіроштан, директор заводу «Гауда», що у Білозерському районі Херсонської області.
«Делікатес» із туберкульозом
Ніде правди діти: проблеми із якістю та безпекою молока з селянських міні-ферм у Таврії накопичувалися не відучора. Нарікань на продукт і від споживачів, і з боку експертів вистачає.
Під час перевірок фахівцями Головного управління Держпродспоживслужби Херсонщини в індивідуальних господарствах 13 районів краю виявили 437 корів, хворих на лейкоз.
В одному із сіл Бериславського району власники корови, хворої навіть не на лейкоз, а на туберкульоз, примудрялися возити інфіковане молоко до Херсона, де збували його вроздріб на ринку біля залізничного вокзалу.
Покупці скаржаться, що часом і до «нормального» молока метикуваті продавці домішують... пральний порошок, аби воно довше не псувалося!
Хто хоче — знаходить можливості
Шлях до підвищення якості та безпеки продукту відомий: створювати сімейні ферми, об’єднуватися в кооперативи, закуповувати для них транспорт, доїльні апарати, обладнання для охолодження та пастеризації молока. І продавати його переробникам уже дорожче, вкладаючи отримані кошти у подальший розвиток. Начебто просто, але досягнення на цьому шляху не надто великі. Молочна ферма «з нуля» — 2—2,5 мільйона гривень. А де їх узяти, якщо власних заощаджень на це не нашкребеш, та й нема чого заставити під банківський кредит?
— Протягом трьох минулих років на Херсонщині створили сімнадцять молочних кооперативів та одинадцять сімейних ферм, де є від п’яти до двадцяти корів. Звичайно, їх недостатньо, і не кожна родина такі витрати «потягне». Але тих же елітних високоудійних корів та доїльні апарати нині є можливість купувати за програмами пільгового кредитування. Крім того, херсонське молокопереробне підприємство з іноземними інвестиціями за власний кошт фінансує придбання обладнання для експрес-аналізу та охолодження молока. Його вже отримали молочні кооперативи у Голопристанському та Скадовському районах. Хто має бажання працювати, той знаходить можливості, — підсумувала заступник директора Департаменту агропромислового розвитку Херсонської облдержадміністрації Маргарита Степанова.
Вийшло, як зі... сміттям
Утім, на думку експертів, програми підтримки виробництва якісного молока в Україні недостатньо ефективні. Масово організовувати ті самі молочні кооперативи треба було не сьогодні, і не вчора, а мінімум десять років тому.
Та «розкачувалися» занадто мляво, а потім почалася економічна криза, за нею збройне протистояння на східних рубежах, і фінансових можливостей вкладати кошти у тваринництво в держави забракло. А за ті півроку, що залишилися до можливої заборони приймати на промислову переробку молоко другого ґатунку, нічого надолужити не встигнемо. Тобто буде, як із забороною приймати на полігони сміття без його сортування. Вона набрала чинності з 1 січня цього року, а відходи як зсипали «гамузом», так і зсипають. Адже жодної сортувальної лінії на Херсонщині так і не спромоглися запустити.
Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.
Заступник міністра аграрної політики та продовольства Олена Ковальова (на знімку): «Виробникам молока доцільно працювати над поліпшенням санітарно-гігієнічних умов праці. Молоко вищої якості коштує більше, ніж другого гатунку, різниця в середньому сягає двох гривень і більше. А молоко-сировина екстра-класу користується підвищеним попитом. Зараз його частка в структурі закупівлі (від сільгосппідприємств. — Ред.) становить 15,5%, а рік тому — 13,8%. Більше того, саме молоко екстра-класу загалом є базою для виробництва молочних продуктів, призначених на експорт» (прес-служба Мінагрополітики)
