Як ми вже писали, дискусії навколо молока другого ґатунку не вщухають. Така сировина не використовується для виготовлення харчових продуктів у країнах об’єднаної Європи. Водночас вона масово надходить на вітчизняні переробні підприємства з господарств населення. Видоєне в Україні на дядькових подвір’ях молоко, на відміну від великих ферм, здебільшого не відповідає показнику бактеріальної забрудненості, передбаченому для такої сировини у провідних державах. Але ми свої стандарти адаптуємо до вимог Євросоюзу. Тож ключове питання для молочної галузі, над вирішенням якого активно працюють у Міністерстві агрополітики, — чи можуть тепер використовувати таку сировину наші переробні підприємства.
Здавалося б, яка проблема? Заборонити приймати заводам видоєне у хлівах на селянських обійстях — і справу вирішено! Одразу ж, на перший погляд, якість і сметани, і сиру, й інших виробів поліпшиться... Власне, до цього і схиляються у наших владних структурах, де вирішили накласти табу на збирання такої сировини. Планувалося, що країна зробить згаданий революційний крок уже з початку нинішнього року, але потім відтермінували новації ще на півроку. З’ясувалося, не все так просто. Якщо завтра не приймати сировину з господарств населення, доведеться скоротити потужності переробки. Адже сирого молока екстра-ґатунку, яке надходить на українські заводи переважно з міцних ферм і яке відповідає вимогам технічних регламентів ЄС, в Україні лише відсотків 10. А сотні тисяч українських родин, де тримають корів і здають молоко, будуть позбавлені додаткових засобів існування.
Представники Національної асоціації молочників «Укрмолпром» (об’єднує виробників і сировини, і готової продукції), котрі зібралися у Києві, аби обговорити цю проблему, вважають, що і з 1 липня 2018 року запровадження нового ДСТУ 3662:2015 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови», за яким виключається молоко другого ґатунку, не на часі. В асоціації зазначають: галузь переживає чи не найглибшу кризу за останнє десятиріччя.
Особливо це стосується індивідуальних виробників молока, які утримують 70 відсотків корів від загальної їх кількості по Україні і виробляють 67 відсотків молока від загальних обсягів виробництва. А нові правила гри призведуть до того, що заводи не зможуть приймати напряму молоко з господарств населення, оскільки воно переважно залишиться поза стандартом.
Представники галузі переконані: нині не варто відмовлятися від сировинної ріки з індивідуального сектору. Великі ферми неспроможні швидко заповнити цю нішу. Адже на державному рівні не напрацьовані умови, які б сприяли виробництву молока екстра-ґатунку. Йдеться про створення сімейних ферм, виробничих кооперативів, кормової бази.
А головне — існує соціальна складова, оскільки тримання корів для багатьох родин — це зайнятість, заробляння коштів, необхідних для життя. Позбавляти власників худоби можливості продавати молоко безпосередньо переробним підприємствам — неприпустимо.
Як наголошують в асоціації, заводи виробляють продукцію винятково за ДСТУ, технічними умовами, технічною документацією. Вони спроможні випускати продукцію, що відповідає нормативним показникам безпечності. Для цього, запевняють в «Укрмолпромі», сировину другого ґатунку піддають додатковій обробці: очищенню на молокоочищувачах, бактофугах та термічній обробці за підвищених температурних режимів. Після цього вона йде на виробництво сухого молока, вершків, згущених консервів, казеїну, вершкового масла, кисломолочного сиру. Тобто саме переробні підприємства можуть виробляти з другосортного молока якісну і безпечну продукцію.
Боротися за якість готових виробів, вважають в асоціації, треба іншими методами. Приміром, нині розмаху набуває масове скуповування молока з господарств населення посередницькими структурами та сільгосппідприємствами, де воно змішується з молоком з ферм або охолоджується на тому самому обладнанні, що й молоко з ферм, а це неприпустимо.
Частина такої сировини переробляється у тіні. Нелегали у підпільних цехах, часто — у антисанітарних умовах, виготовляють кефіри, сметану та інше, маскуючи подекуди небезпечний для здоров’я споживачів товар під відомі торговельні марки, і реалізують на стихійних ринках. Вони наражають на небезпеку споживачів неякісною продукцією та підривають авторитет добросовісних підприємств. До того ж вони є сумнівними платниками податків.
Щоб не спричинити соціальних невдоволень одноосібників-власників корів, в «Укрмолпромі» вважають за доцільне до вжиття на державному рівні дієвих заходів підтримати позицію щодо встановлення перехідного періоду до 5 років у продажу селянами молока власного виробництва напряму (без посередницьких структур) на промислові підприємства, які спроможні забезпечити якість та безпечність продукції для споживача.
Галина КВІТКА.
Фото автора.
