Попри те, що лідери польських опозиційних партій вдають, що не хвилюються з приводу змін в уряді М. Моравецького, і свою подальшу «мобілізаційну» риторику будують на тезі, що персональні зміни не вплинуть на основні напрями політики та методи її реалізації, «вперті» соціологічні реалії, швидше за все, таки не дають їм спокійно спати. Звичайно ж, за умови, що вони «не втратили контакту з реальністю».

 

Адже цими днями повністю підтвердилися прогнози польських політологів стосовно зростання рівня популярності правлячої в країні партії після минулотижневої реконструкції уряду. За результатами останніх соціологічних опитувань, проведених соціологічною службою IPSOS, правляча понад два роки в Польщі партія «Право і справедливість» (ПіС) отримала рекордну кількість симпатиків -- 43%, покращивши свій виборчий результат з листопада 2015 року на 5,42%.

 

Натомість навіть «об’єднані», щоправда, не в реальному політичному житті (де об’єднання, ба навіть, координація дій, попри численні заяви, залишається примарним лозунгом), а лише шляхом математичного дії (додавання) соціологічних показників, опозиційні сили не наздоганяють партію влади за рівнем популярності в суспільстві. Сумарний результат парламентських опозиційних партій -- Громадянська платформа (ГП), «.Сучасна» («.С») та Польська селянська партія (ПСП), які декларували бажання об’єднання зусиль у протистоянні ПіС, становив на середину січня всього 28% (відповідно 19+6+3). Ці сили не лише погіршили свій виборчий результат 2015 р. (ГП здобула 24%, «.Сучасна» -- 7,60%, ПСП -- 5,13%), а й, у випадку ПСП, як вказують дані її рівня популярності, можуть не потрапити до парламенту, бо не подолають прохідного 5-відсоткового бар’єру.

 

Якщо б вибори відбувалися найближчими днями, в парламент мали б шанс потрапити: ПіС (з великою ймовірністю отримання конституційної більшості), далі з великим відривом від неї: ГП, «.С», «Кукіз 15» (10% підтримки, у 2015 р. -- 8,81%) та Союз демократичних лівих сил (СДЛС) з рівнем суспільних симпатій у 5%, який не зміг провести своїх депутатів до парламенту в 2015-му. Та й за такого розкладу сил потенційні коаліціанти ГП, «.С» та СДЛС набирають сумарно 30%. «Кукіз 15», яка надалі позиціонує себе як «антисистемна партія», вважає себе в опозиції до всіх традиційних політичних партій, а під час голосувань, як показала понад дворічна практика, частіше голосує одностайно з правлячою партією, ніж з «об’єднаною» опозицією. Наводимо цю конфігурацію розстановки сил у парламенті не випадково. Адже найсміливіші у своїх прогнозах політологи не виключають, що ПіС може використати таку сприятливу політичну кон’юнктуру для того, щоб ще більше зміцнити свою владу, і малюють такий сценарій: президент не підписує державного бюджету, розпускає парламент й оголошує дострокові вибори. Чи він стане реальністю, покажуть найближчі дні.

 

Тим часом опозиція й надалі продовжує демонструвати своєму електоратові безпорадність, роз’єднаність і чи то невміння, чи то небажання проводити в парламенті проекти, якими ще рік тому могла мобілізувати сотні тисяч людей виходити на вуличні антивладні маніфестації, для прикладу, хоча б під час «чорних протестів», спрямованих проти консервативних змін в законодавстві, що регулює застосування абортів. Днями депутати опозиції «успішно провалили» проект громадської ініціативи «Рятуймо жінок», що передбачав лібералізацію регулювань у цій сфері. За передачу цього проекту на обговорення в профільні парламентські комітети проголосували 194 депутати, причому навіть 56 неопозиційних депутатів, серед яких і лідер ПіС Ярослав Качинський. Не вистачило 9 голосів від опозиції, яка сама й просувала цей проект: в голосуванні не взяли участь 29 депутатів від ГП та 10 від «.С», натомість із присутніх у сесійній залі троє парламентаріїв від ГП голосували проти, а один із депутатів від «.С» утримався.

 

Реакція керівництва партій була блискавичною. ГП виключила зі своєї фракції у Сеймі трьох «штрейкбрехерів» і «думає» як покарати тих, котрі не прийшли на голосування. Керівництво «.С» наклало на кожного зі своїх «недисциплінованих» колег штраф у розмірі 1000 злотих (понад 8 тисяч гривень), натомість троє парламентаріїв із фракції «.Сучасна», обурених штрейкбрехерською поведінкою своїх колег, призупинили своє членство у лавах партії, а понад 30 рядових партійців заявили про свій вихід з неї. Політологи прогнозують, що через кілька місяців ця партія взагалі припинить своє існування. Нагадаємо, що деструкція цієї молодої (проект було створено під парламентські вибори 2015 року на противагу ГП) політичної сили розпочалася у листопаді 2017 р., коли однопартійці усунули з посади лідера партії її фактичного засновника Ришарда Петру. Останній залишається депутатом парламенту і формує новий політичний проект під назвою «План Петру», який, за його задумом, має мобілізувати опозиційні сили для створення «спільного фронту опозиції» та бути контр-проектом для «Програми Моравецького». Політологи не виключають, що до якихось деструктивних наслідків може дійти ще і в ГП.

 

Проте в цій ситуації маловтішним для перспектив обох політичних сил є не лише зростаючі внутрішні протиріччя. Адже раніше приязна до них частина громадськості країни не просто обурена, а й виступає з нищівною критикою як лідерів партій, так і народних обранців. Причому такі висловлювання лунають з уст людей, які роками були вірними прихильниками ГП, більш того, серед них є ті, хто має вплив на формування громадської думки.

 

Соціальні мережі та ЗМІ бурлять. Наведемо кілька прикладів таких заяв.

 

«Гжегож Схетина (лідер ГП. -- Ред.) повинен мати претензії не до трьох депутатів, які голосували проти проекту комітету «Рятуймо жінок», а до самого себе, що не зміг дисциплінувати понад 30 депутатів».

 

«Я обурена тим, що сталося в Сеймі. Поведінка опозиції -- ГП і «.С» -- скандальна. Лідерка «.Сучасна», яка проголошує лозунги свободи жінок, прав жінок, втратила в моїх очах все…», -- заявила одна із відомих своєю майже безапеляційною підтримкою опозиції журналістка Моніка Олєйнік.

 

Тож польська опозиція переживає кризу і має серйозні проблеми, адже навіть противники партії влади висловлюють своє невдоволення діями опозиційних сил. Виразом цього є, починаючи ще з осені 2017 року, спокій в суспільстві та не надто численні маніфестації, до участі в яких закликала співгромадян опозиція. Хоч деякі аналітики вважають, що така поведінка поляків «ще не є свідченням тривалої підтримки влади, а лишень проявом стриманості у висловлюванні своїх позицій» через відсутність їх виразників серед нинішніх парламентських опозиційних сил.

 

На цьому фоні не сприяє мобілізації їхніх симпатиків також відсутність спільного фронту опозиційних партій в ході планової передвиборної кампанії до органів місцевого самоврядування (ОМС), яка відбудеться восени цього року і стане лакмусовим папірцем для визначення політичних симпатій поляків. Одна з опозиційних партій -- ПСП -- уже «твердо» заявила, що піде на ці вибори самостійно. Політологи попереджають опозиціонерів: якщо партії, які заявляють, що «не погоджуються з політикою партії влади», не об’єднають своїх зусиль, то програють ці вибори до ОМС, а наслідки цієї поразки будуть далекосяжними.

 

Іван КОЗЛОВСЬКИЙ.

 

Варшава.

 

Голос України